Дорогі читачі!
Ми, українці, стали нацією. А раніше були народом, що тисячоліттями називав себе «ми з Країни». Україна — прадавня наша назва. Цей народ славився працею, бо землі були плодючими, води чистими, погода сприятливою. Врожаї багаті і біологічно дуже повноцінні, тому усе живе і люди родились тут сильними, гарними, спокійними і витривалими. Українці нагодовували всіх, хто крізь них проходив, і асимілювали тих, хто тут залишався. Статус держави і нації вимагає тепер від нас нових рис, не зовсім притаманних раніше: самодисципліни, самообмеженості, поваги до своїх очільників і згуртованості. Щоб бути згуртованим, потрібно більше знати один про одного і поважати себе та один одного. Добре жити тоді, коли знаєш, умієш і любиш робити. Робиш і саме цим збагачуєш родину і зміцнюєш державу. Тебе визнають людиною працьовитою, надійною, на своєму місці. Я знаю, я впевнений, що таким життям живуть чудові люди, про яких говориться у книжці, що її тримаєте у своїх руках — четвертому томі Книги про видатних людей України. Я знайомий з добрими справами багатьох із них і поважаю їх. Якщо мій коротенький вступ посилить бажання прочитати книжку, сприятиме зростанню нашої консолідації і самовпевненості та поваги до тих, про кого тут написано — це буде дуже добре. 
|
