Від лейтенанта до генерала армії України, від командира мотострілецького взводу до начальника Генерального штабу — Головнокомандувача Збройних Сил України Іван Юрійович Свида пройшов тернистий шлях справжнього чоловіка та офіцера. В умовах мізерного фінансування армії доклав чимало зусиль для підвищення її бойової готовності та зміцнення обороноздатності держави. Український військовий діяч Іван Юрійович Свида народився 15 лютого 1950 р. у с. Пацканьово Ужгородського району Закарпатської області в родині коваля.

Один з небагатьох в армії України, хто закінчив чотири вищі навчальні заклади. Має дипломи Ужгородського державного університету (1972), Орджонікідзевського вищого загальновійськового командного училища (1975, екстерном із відзнакою), Військової академії ім. М. В. Фрунзе (1980, з відзнакою). Командно-штабну оперативно-стратегічну освіту здобув у Військовій академії Генерального штабу (1992). Офіцерську службу розпочав у 1972 р. командиром мотострілецького взводу у Прикарпатському військовому окрузі. У 1974–1977 рр. — командир мотострілецької роти, начальник штабу, згодом — командир мотострілецького батальйону.

У 1980 р. випускник Військової академії Іван Свида призначений на посаду заступника командира мотострілецького полку у Закавказькому військовому окрузі. З 1982 по 1990 рр. — начальник штабу — заступник командира полку, командир мотострілецького полку (у свій час визнаного кращим полком у Закавказькому ВО), заступник командира мотострілецької дивізії. Брав участь у ліквідації наслідків землетрусу в м. Ленінакані (Вірменія, 1988), організації заходів із масового повернення на півострів Крим корінного населення — кримських татар (1995–1998), ліквідації наслідків техногенних катастроф на 275-ій артилерійській базі ракет та боєприпасів у с. Новобогданівка (Запорізька область, 2004, 2005) та 61-му арсеналі м. Лозова (Харківська область, 2008). У незалежній Україні з 1992 р. продовжив службу командиром танкової дивізії в Одеському військовому окрузі. У 1994–1998 рр. — начальник штабу — перший заступник командира, командир армійського корпусу. У 1998–2007 рр. — заступник командувача, командувач військ Південного оперативного командування. В період 2007–2009 рр. — командувач Сухопутних військ Збройних Сил України. Обіймаючи посади заступника командувача, командувача військ Південного оперативного командування та командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, Іван Юрійович формував, готував та проводив ротації миротворчих підрозділів українських контингентів місій ООН у Лівані, Сьєрра-Леоне, Іраку, Ліберії, Конго, а також організовував та проводив спільні багатонаціональні навчання за участю підрозділів армій Великої Британії, США, Франції, Італії, Польщі, Молдови, Туреччини тощо. У листопаді 2009 р. Іван Свида призначений начальником Генерального штабу – Головнокомандувачем Збройних Сил України. З перших днів на посаді Іван Юрійович приділяв велику увагу модернізації воєнної техніки, оснащенню війська її сучасними зразками, оптимізації органів управління, соціальному захисту військовослужбовців та членів їх сімей. Як член Ради національної безпеки та оборони України спрямовував свою діяльність на забезпечення обороноздатності держави, завжди наголошуючи на вкрай мізерному фінансуванні армії. За людяність та особливе ставлення до підлеглих солдати назвали його Батьком. Як досвідчений військовий, мав власну громадянську позицію щодо питань обороноздатності країни та розвитку сектору безпеки. З причини незгоди з поглядами військово-політичного керівництва України того часу в питаннях стратегії національної безпеки та оборони, розвитку Збройних Сил, у травні 2010 р. генерал армії України І. Ю. Свида подав рапорт про відставку. З початком анексії Криму та антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, спираючись на свій багатий професійний, науковий та життєвий досвід,



І. Ю. Свида, будучи радником міністра оборони Украї­ни, бере участь у роботі вищого військового керівництва держави. Особливе значення у діяльності Івана Юрійовича має військова наука, якою він займається, продовжуючи працювати в Центральному науково-дослідному інституті Збройних Сил України. У 2009 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата військових наук, а у 2013 р. — доктора військових наук за спеціальністю «Воєнна безпека держави». У 2012 р. йому було присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника. Автор понад 50 наукових праць, з них 5 монографій. Основні наукові інтереси — глобальні воєнні проблеми сучасної геополітики, ризики та виклики воєнній безпеці України в сучасних умовах. Особливою сторінкою військової біографії Івана Свиди є підготовка, проведення та командування трьома військовими парадами у Києві. Завжди відкритий для представників засобів масової інформації, громадських організацій, волонтерів та пересічних громадян. Нагороджений багатьма орденами, медалями та відзнаками СРСР, України, а також нагородами Православної Церкви. У здобутку ордени «Знак Пошани», «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» III ступеня, святого Дмитра Солунського IV ступеня, відзнаки міністра оборони України «Доблесть і честь», «Іменна вогнепальна зброя» тощо. Почесний громадянин м. Гюмрі (колишній Ленінакан, Вірменія). Одружений, має двох синів та дочку.