Відомий господарник і громадський діяч Володимир Олександрович Варфалюк активно займається благодійною діяльністю. Поняття «віра, надія і любов» для нього — щиро наповнені особливим змістом високі істини. Народився 1 грудня 1955 р. у м. Червоноармійськ (нині — м. Радивилів) Рівненської області. Після 8 класу вступив на факультет механізації сільського господарства Дубенського сільськогосподарського технікуму. Під час канікул працював помічником тракториста, комбайнера на жнивах. Служба в армії виявилася школою змужніння. Після звільнення у 1975 р. обіймав посаду старшого технолога, запроваджував богодухівську систему технічного обслуговування колгоспів, опікував віддалені від райцентру колгоспи. У 1979 р. вступив до Львівського сільськогосподарського інституту за спеціальністю «Інженер-механік». У 1983–1987 рр. — головний інженер колгоспу с. Дружба, у 1987–1993 рр. — голова колгоспу с. Жовтневе Червоноармійського (Радивилівського) району. Закінчив Вищу школу агропромислового комплексу України в Києві (1988). Входив до складу групи з вивчення фермерського досвіду в Федеративній Республіці Німеччині (1990). У 1993 р. В. О. Варфалюку запропонували очолити птахорадгосп у с. Крупець — господарство, яке відчутно здавало позиції. Новий керівник реформував господарство, вивів його на високі показники. З 1999 р. Володимир Олександрович — керівник СВК «Крупець». Нині — генеральний директор агрокорпорації «Крупець», яка включає в себе чотири фірми: ТзОВ «Птахофабрика Крупець», ТзОВ «Крупецький комбікормовий завод», ТзОВ «Агролан Крупець» і СФГ «Крупецьагроптиця». Споруджено об’єкти виробничого та соціального призначення, оновився машинно-тракторний парк, запроваджені нові технології виробництва. Потужний розвиток отримало птахівництво. З 2000 р. організовано бройлерне виробництво, нині нараховується 500 тис. птиці-бройлера і 900 тис. — курей. Споруджено власний комбікормовий завод, відкрито сучасні виробничі цехи. Нині в розпорядженні агрокорпорації 7400 га — втричі більше з моменту створення. Тричі обирався депутатом Рівненської обласної ради (1998–2010), очолював постійну аграрну комісію ради. Як меценат сприяв у будівництві та ремонті храмів різних релігійних конфесій, допоміг у газифікації, освітленні вулиць кількох сіл, надає фінансову допомогу школам і дитсадкам. Нагороджений орденом «За заслуги» III (2007) та II (2011) ступенів, орденом «Знак Пошани» (2003). Відзначений дипломом Міжнародного відкритого рейтингу популярності та якості «Золота фортуна» (2003), свідоцтвом і золотим знаком Українського союзу підприємців і промисловців. Має відзнаки УПЦ КП — ордени Христа Спасителя, Юрія Переможця, рівноапостольного князя Володимира І, ІІ і ІІІ ступенів, орден «Різдво Христове–2000». Найперші помічники — дружина Тетяна Тихонівна, сини Вадим і Сергій. Господарнику присвячена книга В. Ящука «Володимир Варфалюк: з людьми і для людей» (2015).