Ім’я Станіслава Городинського занесене до Золотого фонду української естради. Пісні зачаровують серця слухачів ліризмом, теплотою, душевністю та мелодійністю. Генератор ідей та здібний організатор, він створив чимало творчих колективів, які відзначились на конкурсах та фестивалях. Самовіддача та високий професіоналізм подільського митця сприяють розвитку і широкому визнанню в Україні культурних і духовних надбань Вінниччини. Народився 27 липня 1958 р. у с. Долиняни Мурованокуриловецького району Вінницької області. Виховувався в родині, яка шанобливо ставилася до народних традицій. Батько Станіслав Каспрович грав на гармошці та баяні. Мати Ганна Каролівна мала неповторний тембр голосу та широкий діапазон. Син залюбки підхоплював мелодії старовинних козацьких пісень і з насолодою співав дуетом. Згодом навчався у Тульчинському училищі культури, оволодів грою на кількох народних інструментах. Ще студентом давав сольні концерти на різних сценічних майданчиках району і області, згодом співав у фольклорному гурті «Брати». Працював директором та художнім керівником клубу Кирнасівського цукрового заводу. У 1992 р. здобув вищу освіту в Київському державному інституті культури ім. Корнійчука за спеціальністю «Керівник самодіяльного хорового колективу». З 1994 р. — начальник відділу культури Тульчинської райдержадміністрації, з 2000 р. — перший заступник начальника, а з 2002 р. — начальник відділу мистецьких закладів управління культури Вінницької облдержадміністрації. У 2004–2015 рр. — директор Вінницького училища культури і мистецтв ім. М. Леонтовича. З 2015 р. — начальник управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації. У творчому доробку — майже 200 естрадних пісень, кілька десятків обробок народних пісень для народних хорів та вокальних ансамблів. Записав 6 альбомів, до яких увійшло 120 пісень на вірші вінницьких поетів. Він є переможцем національного радіофестивалю «Пісня року», музичного фестивалю «Вечори над Латорицею» (Мукачеве), Міжнародного фестивалю естрадної пісні «На хвилях Світязя» (Луцьк, 1998) та конкурсу «Людина року» (2000), лауреат всеукраїнського конкурсу «Пісенний вернісаж–2000». Всеукраїнське визнання Станіславу Городинському принесли пісні «Українцям» на вірші Н. Шаварської та «Роде, мій!» на вірші М. Ясакової. У 2008 р. видав збірку «Сто пісень Станіслава Городинського», у 2014 р. — збірку «Пісні Станіслава Городинського у супроводі естрадного оркестру». Сольний концерт співака у супроводі камерного оркестру «Арката» Вінницької філармонії (2016) відкрив нові грані таланту. Нагороджений почесними відзнаками «За багаторічну працю в галузі культури», подяками Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства культури України, Вінницької облдержадміністрації. Виховав двох дітей, має четверо онуків. Життєве кредо «Я сам коваль свого щастя».