Володимир Васильович Денисенко — авторитетний військовий суддя вищого кваліфікаційного класу. Найголовніше для нього у професійній діяльності — інтереси та права людини, відповідність їх Конституції, чинному законодавству та належний захист. Народився 4 листопада 1943 р. у с. Безбородьки Драбівського району Черкаської області. Трудовий шлях почав слюсарем ремонтно-технічної станції. У 1961 р. вступив до Саратовського вищого військового командно-інженерного училища, яке закінчив у 1964 р. із відзнакою. Протягом наступних п’яти років проходив службу у Збройних Силах СРСР на офіцерських посадах. Після успішної здачі вступних іспитів у 1969 р. вступив на юридичний факультет Військово-політичної академії (Москва), яку також закінчив із відзнакою. У 1973 р. направлений в розпорядження Управління військових трибуналів Збройних Сил СРСР. У подальшому проходив службу на посадах судді військового трибуналу армії, судді військового округу, голови військового трибуналу гарнізону, заступника голови військового трибуналу округа. У 1988 р. обраний на посаду голови військового трибуналу Північної групи військ (Польща), а у 1991 р. голова військового трибуналу Прикарпатського військового округу. У 1994 р. Верховною Радою України В. В. Денисенко обраний на посаду заступника Голови Верховного Суду України — Головою Військової Судової Колегії, яку він обіймав впродовж десяти років. За ініціативи Володимира Васильовича при Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка була підготовлена група військових суддів, які сумлінно чинять правосуддя у судах України. Деякі мають вчену ступінь кандидата чи доктора юридичних наук. Чимало уваги В. В. Денисенко приділяв правовому вихованню військовослужбовців та громадян, попередженню злочинів. За зразкове та бездоганне виконання на всіх посадах службових обов’язків нагороджений орденами «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» III ступеня та «За бездоганну службу» III ступеня, Почесною грамотою Верховної Ради України та багатьма медалями. Пишається сім’єю. Дружина Лідія Петрівна — педагог, син Вадим та донька Людмила — юристи. Має двох онуків. Вільний час часто проводить біля водойми з вудкою. Життєлюбний, надзвичайно любить співати в колі рідних та друзів, особливо українській пісні та романси.