Володимир Олександрович Радіон з когорти людей, про яких кажуть: «На таких плечах тримається український ліс». Дивовижної працьовитості людина, відповідальний, чуйний і в той же час вимогливий, він щоденною кропіткою працею турбується про відтворення лісу та його збереження для наступних поколінь. Народився 22 червня 1961 р. у с. Городище Ківерцівського району Волинської області. Мати Тетяна рано пішла з життя, щойно синові виповнилося 7 років. Володимир ріс у середовищі народних умільців, лісівників, землеробів і пасічників. «В хаті діда Панаса — куди не кинеш поглядом, завжди можна було натрапити на щось дерев’яне: скринька, лавка, стіл, плетена з лози або з любов’ю виструганих дощечок колиска для маляти. Меблі були простими, але добротними», — згадує Володимир Олександрович. З дідом хлопчик вивчав лісові дороги та стежки, з якими згодом пов’язав усе своє життя. Закінчив Шацький лісний технікум. Після служби в армії Володимир Радіон працював маркувальником цеху переробки деревини Цуманського лісового господарства. Потім обіймав посади головного інженера і головного лісничого ДП «Маневицьке лісове господарство», лісничого Карасинського, Берестянського і Мощаницького лісництва. Водночас здобув фах інженера лісового господарства в Українській сільськогосподарській академії. З 2011 р. — директор ДП «Поліське лісове господарство». З 2013 р. — директор ДП «Маневицьке лісове господарство». За короткий час Володимир Радіон домігся суттєвих вдосконалень, підприємство почало ефективно розвиватися: створено понад 200 робочих місць, реконструйовано деревообробний цех з виробництва палетів для європіддонів; реконструйовано 4 консольно-козлові крани, є сучасна котельня. Працює цех з виробництва натурального лікувального хвойного екстракту, розширено цех з переробки дикорослих плодів, грибів, березового соку і ягід. На території підприємства знаходяться теплиця та затишне кафе. Плідна натхненна та ефективна праця Володимира Олександровича відзначена почесною грамотою Державного комітету лісового господарства України, він — відмінник лісового господарства України. З дружиною Юлією, вірною помічницею у житті, виховали двох синів, які закінчили Національний лісотехнічний університет України і працюють на державній службі. Має онуків Соломію і Владислава. Життєве кредо Володимира Олександровича: «Серед усіх мотивацій людських вчинків, думок і дій немає міцнішої, ніж любов: любов до Батьківщини, батька і матері, сім’ї, дітей, онуків, рідної природи. Лише такі мотиви до життя можуть рухати людину вперед».