Патріарх української медичної науки, радіопатолог Володимир Григорович Бебешко — один із провідних вчених у галузі клінічної та експериментальної гематології. Лікар-практик із багаторічним стажем, заснував дитячу гематологічну службу в Україні, створив наукову школу «Радіаційна імуногематологія». Впровадив у клінічну практику метод трансплантації стовбурових клітин периферичної крові та кісткового мозку. Народився 7 лютого 1938 р. Після закінчення педіатричного факультету Київського медичного інституту (1960) працював лікарем у м. Монастирище Черкаської області. З 1962 по 1986 рр. пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до керівника дитячого гематологічного відділу Інституту гематології та переливання крові МОЗ України. Після аварії на Чорнобильській АЕС одним із перших почав надавати гематологічну допомогу постраждалим. У 1986 р. очолив Інститут клінічної радіології ДУ «Науковий центр радіаційної медицини АМН України». Завдяки вагомим багаторічним досягненням В. Г. Бебешка та колективу в 2011 р. закладу надано статус національного. Під керівництвом Володимира Григоровича було проведено дослідження радіаційних і нерадіаційних чинників Чорнобильської катастрофи, інших джерел іонізуючого опромінення. Створено потужну базу даних та реєстр ННЦРМ. Розроблено норми радіаційної безпеки, допустимі рівні вмісту радіонуклідів цезію 137 та стронцію 90 у продуктах харчування та питній воді. Також впроваджено унікальні дослідження у пацієнтів: вимірювання випромінювання тіла людини, молекулярно-генетичну та імунологічну діагностику онкологічних і онкогематологічних захворювань, у тому числі для трансплантації стовбурових клітин із кісткового мозку, периферичної та пуповинної крові. Наукова діяльність професора В. Г. Бебешка присвячена вивченню гострих лейкемій та гіпоплазій кровотворення у дітей, розробці методів діагностики та лікування хвороб, спричинених іонізувальним опроміненням в результаті аварії на ЧАЕС. Володимир Бебешко вперше науково обґрунтував і втілив у практику концепцію відновлення гемопоетичного мікрооточення при лейкеміях. Впровадив сучасну терапію ранніх і віддалених онкогематологічних ефектів у дітей та дорослих, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, сформулював програму профілактичних заходів із мінімізації стохастичних ефектів опромінення. Автор понад 800 наукових праць, у тому числі 12 монографій та 9 авторських свідоцтв. Основні праці: «Evaluation of acute radiation syndrome patients with computerized database» (1996), «Медицинские последствия аварии на Чернобыльской АЭС. Клинические аспекты Чернобыльской катастрофы. Книга 2» (1999), «Вплив радіаційних та інших чинників Чорнобильської катастрофи на здоров’я дітей: сьогодення і майбутнє» (2001), «Health effects of Chornobyl accident» (2003), «Interim analysis of efficacy of fludarabine vs fludarabine and cyclophosphamide regimens in patients with CLL» (2005), «Медичні наслідки аварії на Чорнобильській атомній електростанції» (2007), «Медичні наслідки Чорнобильської катастрофи: 1986–2011» (2011). Готується до друку посібник для сімейних лікарів про вплив радіації на здоров’я дорослого та дитячого населення України (2016). Підготував 42 докторів і кандидатів наук. Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня, міжнародним орденом Сократа (Велика Британія), за особистий внесок у виконання міжнародних чорнобильських програм — дипломом ООН (2016).