Суворій десантній службі Іван Миколайович Якубець віддав 32 роки. Здійснивши понад 400 стрибків із парашутом, переконливо довів, що десантником стають раз і назавжди. Брав активну участь у створенні ЗСУ і зміцненні обороноздатності держави. Народився 29 червня 1955 р. у смт Любашівка на Одещині. Згодом родина переїхала у м. Котовськ на будівництво цукрового заводу. Наслідуючи приклад батьків, Іван Якубець спочатку працював на заводі електриком, а у 1973 р. за комсомольською путівкою вступив до Рязанського ВПДКУ. Після першого стрибка з парашутом зрозумів, що обрав справу всього життя. Закінчив оперативно-тактичний факультет ПДВ Військової академії ім. М. Фрунзе (1989), стратегічний факультет Національної академії оборони України (1998), магістр державного військового управління. Пройшов військову службу на посадах командирів взводу, роти, батальйону, бригади у повітрянодесантних, десантно-штурмових військах та військах спеціального призначення. Іван Якубець є учасником бойових дій у Косово. Офіцерський шлях почав у 1977 р. командиром взводу 299 гв. парашутно-десантного полку 98 гв. пдд. Вже наступного року брав участь у  проведенні експериментальних навчань з десантуванням і бойовою стрільбою на полігонах «Тарутине», «Широкий Лан», згодом — у міжнародних навчаннях «Щит миру–79» на території Угорщини. За проявлений професіоналізм у 1980 р. призначений командиром пдр 900-го одшб (Німеччина). Підрозділ Івана Якубця неодноразово визнавався кращим серед інших. У 1984–1985 рр. проходив службу на керівних посадах у Білорусі. З 1989 р. — начальник штабу – перший заступник командира 23 одшбр у м. Кременчуку, яку 13 січня 1992 р. привів до присяги на вірність народу України. З 1992 по 1996 рр. — командир 10 окремої бригади СпП, у м. Старий Крим, виконував завдання щодо захисту та ствердження державного суверенітету на території Криму. З 1998 по 2005 рр. — начальник аеромобільних військ (АемВ). Не зважаючи на складний період розвитку ЗСУ, Іван Миколайович, спираючись на міжнародне військове співробітництво з країнами НАТО, організував у військах активну бойову підготовку. Досягнуто широке залучення підрозділів бригад до участі у багатонаціональних навчаннях та миротворчих операціях у колишній Югославії, в Анголі та Іраку (1 аемд, 95 бр), що зміцнило міжнародний авторитет десанту України. Одночасно, незважаючи на масове скорочення військ, відстояв та зберіг у бойовому складі 79-у, 80-у, 25-у і 95-у бригади та завершив формування АемВ, як роду військ ЗС: без втрати бойових можливостей перегруповано з прикордоння у глибину території України 80-у і 25-у бригади, 91 ап, 851 обдз; визначено цільове призначення АемВ, удосконалено теорію їх бойового застосування як повітряно-десантного та десантно-штурмового компонентів; прийнято на озброєння ПДТ і спорядження вітчизняного виробництва, впроваджено нову форму блакитного берету; відкрито у НАОУ кафедру бойового застосування АемВ для підготовки командно-штабних кадрів, налагоджено якісну підготовку офіцерів-десантників в Одеському інституті, на курсах «мовної» підготовки та у військових закладах армій НАТО; здійснено переозброєння бригад з автомобілів на БТР 70(80), що підвищило їх потужність і функціональність, без втрати «десантнопридатності»; започатковано формування десантно-штурмової бригади нового зразка, за стандартами кращих армій НАТО — 79 оаембр з вертолітним полком. З 2006 по 2011 рр. — державний експерт з питань аналізу діяльності ЗСУ та інших військових формувань РНБОУ. З 13 квітня 2014 р. — консультант із військових питань у групі радників голови СБУ, учасник АТО. З березня 2016 р. — ст. науковий співробітник кафедри ВДВ та сил спеціальних операцій НУОУ. Військовий експерт ЦДАКР. За сумлінну службу і працю відзначений 22 державними та відомчими нагородами. Життєве кредо: «Якщо є ціль — то є й дорога».