з теорії електричних машин та квазіаналогового моделювання
Основні напрямки його досліджень — теоретичні основи операційних методів, аналіз електричних кіл і систем, теорія електричних машин, теорія квазіаналогового моделювання, теорія обчислювальних машин. Він розробив принципи побудови аналогових та гібридних обчислювальних машин.
Формування його школи почалося у Львівському політехнічному інституті в другій половині 1940-х рр. Вчений користувався великим авторитетом серед професорсько-викладацького складу і студентів інституту за глибокі знання та талант передавати їх колегам та студентам. Вів семінари, які завжди збирали велику аудиторію. Така атмосфера притягувала молодих, зацікавлених наукою людей. Характерною рисою школи Г.Є. Пухова була висока самовіддача її представників, прагнення з наполегливістю та енергією, з мінімальною втратою часу здійснювати дослідження, видаючи нові теоретичні та практичні результати.
Основним напрямком досліджень школи
Г.Є. Пухова стала розробка методів аналізу та синтезу квазіаналогових систем з метою побудови моделюючих приладів і пристроїв для задач математичної фізики. Це теоретичні та експериментальні розробки в галузі теорії оборотних і квазіоборотних пристроїв, призначених для синтезу керуючих математичних машин; розробки в галузі амплітудно-імпульсних електронних моделей, спрямовані на значне спрощення схем аналогових математичних машин; розробка принципу побудови гібридних квазіаналого-цифрових математичних машин та методів їх синтезу, який отримав назву методу динамічного моделювання. В школі було створено низку спеціалізованих обчислювальних машин, зокрема машини ЕМСС-7, ЕМСС-7М, «Альфа» та ін.
Г.Є. Пухов виховав численний загал учнів та послідовників. Серед його учнів академік
НАН України М.М. Кулик, члени-кореспонденти НАН України В.В. Васильєв і В.В. Петров та ін.
Основні напрямки його досліджень — теоретичні основи операційних методів, аналіз електричних кіл і систем, теорія електричних машин, теорія квазіаналогового моделювання, теорія обчислювальних машин. Він розробив принципи побудови аналогових та гібридних обчислювальних машин.
Формування його школи почалося у Львівському політехнічному інституті в другій половині 1940-х рр. Вчений користувався великим авторитетом серед професорсько-викладацького складу і студентів інституту за глибокі знання та талант передавати їх колегам та студентам. Вів семінари, які завжди збирали велику аудиторію. Така атмосфера притягувала молодих, зацікавлених наукою людей. Характерною рисою школи Г.Є. Пухова була висока самовіддача її представників, прагнення з наполегливістю та енергією, з мінімальною втратою часу здійснювати дослідження, видаючи нові теоретичні та практичні результати.
Основним напрямком досліджень школи
Г.Є. Пухова стала розробка методів аналізу та синтезу квазіаналогових систем з метою побудови моделюючих приладів і пристроїв для задач математичної фізики. Це теоретичні та експериментальні розробки в галузі теорії оборотних і квазіоборотних пристроїв, призначених для синтезу керуючих математичних машин; розробки в галузі амплітудно-імпульсних електронних моделей, спрямовані на значне спрощення схем аналогових математичних машин; розробка принципу побудови гібридних квазіаналого-цифрових математичних машин та методів їх синтезу, який отримав назву методу динамічного моделювання. В школі було створено низку спеціалізованих обчислювальних машин, зокрема машини ЕМСС-7, ЕМСС-7М, «Альфа» та ін.
Г.Є. Пухов виховав численний загал учнів та послідовників. Серед його учнів академік
НАН України М.М. Кулик, члени-кореспонденти НАН України В.В. Васильєв і В.В. Петров та ін.