Народився 1 листопада 1937 року с. Кокі­не Комаричського району Брянської області (Російська Федерація). Вищу освіту здобув на хімічному факультеті Харківського державного університету імені О.М. Горького. Науковий шлях Василя Івановича нерозривно пов’язаний з Науково-дослідним інститутом хімії: 1962–1969 роках – молодший науковий співробітник, у 1969–1975 роках був старшим науковим співробітником; 1975–1979 роки – вчений секретар; з 1979 по 1996 рік обіймав посаду заступника директора з наукової роботи, а з 1996 року — очолює інститут. В.І. Ларін розвинув теорію іонізації і електрокристалізації металів та сплавів у водяних та водно-органічних розчинах; сформулював нові критерії підбору електроліту та модифікуючих добавок для отримання металів із заданою структурою; вперше виявив природу виникнення періо­дичних явищ при хімічному та електрохімічному розчиненні міді, що пов’язані з постадійним утворенням та розчиненням пасивуючого шару хлориду міді (І); удосконалив метод електротермографії, що дає інформацію не тільки про зміну температури на межі метал–розчин, а й про механізми електродних процесів. Ці дослід­ження є вагомим внеском в теоретичну та прикладну електрохімію, теорію електродних процесів комплексоутворення в розчинах, вивчення температурних ефектів в приелектродному шарі, електрохімічну екологію та розробку екологічно чистих ресурсозберігаючих технологій розмірної обробки металів. Впровадив у виробництво на приладобудівних та хімічних підприємствах Росії, України, Білорусі, Молдови 18 екологічно чистих ресурсозберігаючих технологій. Автор 3 монографій, понад 350 наукових праць, 12 авторських свідоцтв СРСР та 9 патентів України. Василь Іванович є членом наукової ради з проблеми «Електрохімія» НАН України, членом вчених рад Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна та Науково-дослідного інституту хімії, був членом експертної ради ВАК України, членом спеціалізованої вченої ради з присвоєння вчених ступенів кандидата та доктора технічних наук зі спеціальності «Технічна електрохімія» та Головою державної екзаменаційної комісії з технічної електрохімії Національного технічного університету «ХПІ», неодноразово запрошувався експертом з атестації та акредитації вищих навчальних закладів України, членом робочої групи з розробки Держстандарту екологічної освіти, членом редколегії журналу «Вісник ХНУ. Серія: хімія». Заслужений науковий співробітник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (2002 рік). Нагороджений медаллю «За багаторічну сумлінну працю» (1986 р.), знаком «Відмінник освіти України» (1997 р.), знаком «Винахідник СРСР» (1990 р.), знаком МОН України «За наукові досягнення» (2006 р.). Відзначений Почесною грамотою Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти УРСР (1987 р.), дипломом «Вища школа Харківщини – Кращі імена в номінації «Науковець» (2004 р.), подякою ВАК України (2005 р.), подякою голови обласної державної адміністрації та голови обласної ради (2001 р.), дипломом лауреата академічної нагороди Ярослава Мудрого (2006 р.), почесною грамотою голови Харківської обласної державної адміністрації та управління освіти і науки (2007 р.) та подякою Прем’єр-міністра України (2010 р.). Подружжя Ларіних виховали двох доньок: Тетяну та Ольгу. Улюблений вислів науковця: «Жити, переборювати і перемагати».