Народився 25 липня 1937 року в с. Домулжень Флорештського району Республіки Молдова, де минуло дитинство та юність. У 1958–1961 роках проходив військову службу у Білорусі, 1961 року переїхав до України, яка стала для Івана Михайловича другою Батьківщиною. Процес навчання завжди легко давався І.М. Варзарю. Швидкий та аналітичний розум, блискуча пам’ять, здатність сприймати матеріал великими обсягами дозволили успішно закінчити семирічну школу, трирічне культосвітнє училище (Молдова), дворічну радянсько-партійну школу (Білорусь), п’ятирічний педагогічний інститут (Україна), екстернат Бухарестського університету (Румунія) та Ленінградського університету (Росія), дворічну аспірантуру в Одеському університеті, трирічну аспірантуру в Київському педагогічному інституті, чотирирічну докторантуру в АСН при ЦК КПРС (Москва) та дворічну докторантуру в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України (Київ). Трудовий шлях Іван Михайлович розпочав ще в підлітковому віці. Працював колгоспником, молодіжним лідером, культосвітнім методистом і вчителем. Згодом трудився військово-політичним працівником і хормейстером, народним дипломатом і державним службовцем, науковим редактором і університетським викладачем. У 1966–1967 роках обирався секретарем Березанського РК ЛКСМУ Миколаївської області, з 1967 по 1971 рік там же працював штатним лектором РК КПУ. Феноменальні розумові здібності, талант миттєво реагувати на зміни знадобилися йому у Києві на посадах головного редактора наукового видавництва «Вища школа» (1974–1979 рр.), завідувача кафедри соціально-політичних дисциплін УМЛ КМ і ОК КПУ (1976–1989 рр.) та кафедри соціально-політичної теорії НУХТ (1985–1997 рр.). Результати роботи були високо оцінені керівництвом університетів, помічені на державному рівні. У 1992–2006 роках був радником ректора НАДУ при Президентові України, помічником-консультантом народних депутатів України, радником міністрів і Прем’єр-міністра. З 1997 року – державний службовець 5-го рангу (III категорія). Коло наукових інтересів Івана Михайловича зосереджено на проблемах політології, етнології, політичної соціології, реформаціології, революціології, літературознавства, публіцистики. У мережі їх проблемних спряжень і перетікань науковець розробив півтора десятка нових теоретичних концепцій, запровадив у науковий вжиток понад 30 нових понять і термінів, увів до обігу історіологічний метод (1992 р.) і метод тріадної кореляції цінностей та орієнтацій соціально-політичного розвитку (2004 р.). На рубежі 80-х і 90-х років професор І.М. Варзар заснував нову соціогуманітарну науку – політичну етнологію, яку з 1995 року читають в університетах України та зарубіжних країн. Під кінець 90-х років у координатах трикутника «політична етнологія: дослідницький напрям – теоретична концепція – навчальна дисципліна» об’єктивно зконституювалася наукова школа, яка прогресує у працях автора та його учнів з кількох країн – кандидатів і докторів наук. Головні досягнення науковця опубліковані у понад 600 різноформатних та різнопроблемних роботах. Почесний доктор МАУП, почесний професор УжНУ, член СВР з філософських і політичних наук та наук держуправління при НАДУ, Львівському, Чернівецькому та Національному педагогічному університетах, член редколегій багатьох наукових часописів І.М. Варзар залишається доброю та приємною людиною, цікавим співрозмовником, багатим на перспективні та плідні ідеї.