Володимир Валентинович Цариковський – автор робіт зі стійкості очисних гірничих виробок у всьому спектрі гірничо-геологічних та гірничотехнічних умов відпрацьовування крутопадаючих рудних родовищ, що дозволили вперше у світовій практиці ефективно видобувати залізні руди на глибинах понад 1200–1300 м при забезпеченні безпеки гірничих робіт. Народився 29 квітня 1940 р. у м. Кривий Ріг. У 1958 році вступив на гірничий факультет Криворізького гірничорудного інституту, який закінчив за фахом «Будівництво гірничих підприємств». З 1963 по 1968 р. працював підземним гірничим майстром відділу капітального будівництва рудоуправління імені С.М. Кірова тресту «Дзержинськруда». У період 1968–1970 років проходив військову службу у лавах Радянської армії. У 1970 році вступив до Науково-дослідного гірничорудного інституту (НДГРІ), у якому про­йшов шлях від молодшого наукового співробітника до завідувача відділу. Відділ до 1991 року проводив науково-дослідні роботи грандіозного масштабу, від Кольського півострова на півночі до Грузії на півдні, від Молдавії на заході до Алтаю й Норильська на сході, тобто практично у всіх країнах СНД. Нині відділ забезпечує ефективну роботу підприємств України з підземним видобутком руд. За сім років, після вступу до НДГРІ, Володимир Царковський захистив кандидатську дисертацію, а 1992 року отримав вчений ступінь доктора технічних наук. Основним напрямком наукової діяльності Володимира Валентиновича є геомеханічне обґрунтування технологій, що забезпечують ефективне й безпечне відпрацьовування руд на глибоких поверхах залізорудних шахт, паспортів систем розробки для рудників Криворізького басейну. Під керівництвом В.В. Цариковського за результатами досліджень розроблено й затверджено у встановленому порядку низку галузевих інструкцій, які регламентують порядок визначення геометричних параметрів, котрі застосовуються у Криворізькому басейні (Кривбас). З використанням їх у Кривбасі добуто понад сто мільйонів тонн залізної руди при практично пов­ному виключенні передчасних самообвалень рудного масиву, що мали раніше місце. У 2010 році під керівництвом В.В. Цариковського у результаті узагальнення багаторічного досвіду по застосуванню галузевих інструкцій уперше стосовно до залізорудних шахт Укра­їни розроблена «Настанова Міністерства промис­лової політики України», яка по суті являє собою стандарт, що регламентує порядок визначення допустимих розмірів конструктивних елементів систем розробки, які застосовуються у Кривбасі. В.В. Цариковський є автором 140 наукових праць, ним отримано 9 авторських посвідчень і 3 патенти України. Низку наукових статей опубліковано в матеріалах міжнародних конференцій, що проходили в Болгарії, Росії, Грузії, а також у відомих наукових виданнях країн СНД. Науковець є членом секції гірничої справи Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки. Син і внук Володимира Валентиновича потом­ственні гірничі інженери третього й четвертого поколінь, джерело неймовірної гордості подружжя Цариковських. Пройшовши закономірний і самобутній шлях науковця, Володимир Валентинович своїми орієнтирами протягом усього життя вважав слова А. Невського: «Бог не з сильними, а із правими» та Петра Першого: «Хто у прапора присягав один раз, той в оного до смерті стояти повинен», переосмислені стосовно питань моралі, науки і виробництва.