Едуард Іванович — відомий в країні і за кордоном вчений в галузі залізничної колії та її вза-ємодії з рухомим складом, засновник і керівник наукової школи в цій галузі. Народився 11 квітня 1941 р. в м. Нижній Тагіл Свердловської обл. (Росія). Романтика залізних доріг, які мов судини пронизували країну від краю до краю, покликала Едуарда Івановича до навчання у Ленінградський інститут інженерів залізничного транспорту (1957—1962) — найстаріший вуз з підготовки інженерів залізничного транспорту. Після закінчення інституту він отримав фах інженера колійника-будівельника. Небайдужість до обраної професії, ентузіазм, прагнення до новацій відрізняли Едуарда Івановича. Завдяки ґрунтовній підготовці він у 1974 р. захистив кандидатську, а у 1992 — докторську дисертації, згодом отримав звання професора, академіка. Свій значний досвід та знання Е.І. Даніленко передає молоді. Загальний стаж науково-педагогічної роботи у вузах — 46 років. Працював в Ленінградському інституті інженерів залізничного транспорту (1966—1982); в Дніпропетровському інституті інженерів залізничного транспорту (1983—1997); з 1997 р. дотепер працює в Державному економіко-технологічному університеті транспорту завідувачем кафедри «Залізнична колія та колійне господарство». Крім того, очолював міжвузівську науково-методичну комісію з підготовки фахівців; був членом фахової ради з транспорту Міносвіти та науки України. Приймав участь в розробці головних навчально-методичних програм і стандартів Міносвіти України. Едуард Іванович автор більш 180 наукових праць, серед яких монографії, патенти на винаходи, навчальні посібники, нормативно-технічні видання для Укрзалізниці. Він є автором першого в Україні 2-томного підручника «Залізнична колія». Е.І. Даніленко тісно пов’язує викладацьку діяльність з практикою у вирішенні найгостріших галузевих проблем. З 1992 р. до теперішнього часу він член науково-технічної ради Головного управління колійного господарства Укрзалізниці; постійний представник Укрзалізниці в Організації співдружності залізниць Європи і Азії (ОСЗ) в якості експерта технічної комісії з питань залізничної колії. За роки своєї роботи брав участь в розробці ряду важливих науково-технічних програм галузевого та міжгалузевого рівня для СРСР і України, в тому числі у впровадженні нових конструкцій стрілочних переводів для високих швидкостей руху поїздів для колій СРСР. За вагомі досягнення у науці і техніці Е.І. Даніленко у 2007 р. занесений в Енциклопедію сучасної України (том 7). Його також нагороджено почесним званням «Винахідник СРСР» (1989), медаллю «Ветеран праці» (1992), почесним знаком «Почесному залізничнику» (1996), наручним годинником та подякою міського голови Києва (2003), почесним знаком «Залізнична Слава III ступеня» (2004), почесним знаком «За доблесну працю» (2006). У 2010 р. йому в складі колективу Укрзалізниці за роботу «Будівництво та реконструкція залізничної мережі України для збільшення пропускної спроможності та запровадження швидкісного руху поїздів» присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки. Натхнення і творчі сили для своїх досягнень Едуарду Івановичу додає його дружина Тетяна Петрівна – також науковець, кандидат технічних наук в галузі металознавства. Все своє життя Е.І. Даніленко живе за принципом: «Дорогу здолає той, хто йде».