СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ

ХАРКІВСЬКА НАУКОВА ШКОЛА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА
Історія Харківської школи кримінального права нерозривно пов’язана з історією Імператорського Харківського університету, заснованого в 1804 р., складовою частиною якого було відділення моральних і політичних наук, де з 1805 р. функціонувала кафедра прав цивільного і кримінального судочинства в Російській імперії. Вченим, який, фактично, поставив викладання кримінального права на наукову основу, став професор Л.Є. Владимиров. У подальшому однією з ключових фігур у розвитку харківської школи кримінального права став О.Д. Кисельов. Прибічником соціологічного напряму був М.П. Чубинський – відомий криміналіст, міністр юстиції уряду гетьмана Павла Скоропадського. З 1950-х рр. почав працювати над проблемами кримінального права М.І. Бажанов, який своєю творчою діяльністю та визначним талантом здійснив особливий внесок у розвиток кримінально-правової науки. Вагомий внесок в розвиток харківської школи кримінального права здійснив видатний український криміналіст, професор В.В. Сташис. Учень професора В.С. Трахтерова, він у своїй діяльності спирався на засади класичного розуміння кримінального права, розробляючи питання вчення про злочин і вчення про покарання, проблеми кримінальної відповідальності за злочини проти особи, господарські злочини тощо. Неоціненну роль у розвитку харківської школи кримінального права відіграв учень професора В.В. Сташиса, ректор Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», завідуючий кафедрою кримінального права професор В.Я. Тацій — широко відомий своїми розробками питань підстав кримінальної відповідальності, складу злочину, об’єкту кримінально-правової охорони, злочинів проти держави, господарських злочинів, злочинів проти довкілля тощо. Саме ці видатні постаті здійснили вирішальний вплив на становлення харківської школи кримінального права. Основні напрямки наукових досліджень сучасних представників харківської школи кримінального права — майже всі проблемні питання Загальної та Особливої частини кримінального права. Так, розробляються питання про поняття, предмет, метод, систему, функції кримінального права як галузі права, кримінальний закон як форму вираження норм кримінального права, історію розвитку кримінально-правових вчень в Україні; досліджуються проблеми поняття та ознак злочину; складу злочину та його окремих елементів; класифікації злочинів; кримінальної відповідальності за незакінчений злочин та за співучасть у злочині; множинності злочинів; розробляються проблеми вчення про кримінальну відповідальність; досліджуються питання системи і видів покарань, караності злочинів, призначення покарання, звільнення від покарання та інші проблеми. Нарешті, істотне місце в дослідженнях харківських криміналістів посідають питання кримінальної відповідальності за окремі види злочинів. Зокрема, досліджуються питання кримінальної відповідальності за злочини проти основ національної безпеки, різноманітні злочини проти особи, її прав та свобод, злочини проти власності. Вагомою складовою цього напрямку є дослідження проблем кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності, яким присвятили свої роботи значна частина співробітників кафедри. Крім того, вивчаються також питання кримінальної відповідальності за злочини проти довкілля, злочини проти громадської безпеки, злочини проти безпеки виробництва, транспортні злочини, наркотичні злочини, службові злочини, злочини проти правосуддя і порядку управління тощо. Дослідженням вчених властиві глибока нау­ковість, тісний взаємозв’язок теоретичних міркувань та емпіричного матеріалу, логічна стрункість, послідовність та ясність викладу. В їх працях набули подальшого розвитку догматичний метод вивчення правових явищ, неокласична концепція розуміння кримінального права, була вироблена власна методологія, сформульовані принципи наукового аналізу складу злочину тощо. В роботах представників цієї школи також широко використовується соціологічний метод дослідження кримінально-правових явищ, який оптимально доповнює та розширює їх формально-логічний аналіз.
ХАРКІВСЬКА НАУКОВА ШКОЛА З ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА
Предтечею наукової школи, що сформувалася на кафедрі теорії держави та права, вважаються школи, які представляють кафедри Імператорського Харківського університету, де протягом 1804—1917 рр. викладалося загальне вчення про державу і право та проводили наукові дослідження видатні професори О.І. Палюмбецький, А.Г. Станіславський, К.М. Ярош, М.А. Гредескул та ін. З 1937 р. самостійною структурною одиницею Харківського юридичного інституту є кафед­ра теорії держави і права, яку очолював учень проф. М.А. Гредескула проф. В.І. Сливицький. Науковці школи проводять дослідницьку роботу в межах наукового напрямку «Права людини та проблеми становлення демократичної правової соціальної держави Україна». Сьогодні науковці представляють собою провідну, найбільш потужну й авторитетну вітчизняну загальнотеоретичну школу, у центрі уваги якої перебувають стрижневі, найбільш актуальні й складні проблеми розуміння права і держави.
ХАРКІВСЬКА НАУКОВА ШКОЛА КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА
Історія кафедри та наукової школи пов’язана передусім з іменами таких відомих учених-юристів, як В.О. Барахтян, Р.С. Павловський, М.В. Яновський, О.І. Свечкарьов, Ю.М. Тодика. Суттєвий внесок у розвиток наукового потенціалу кафедри зробив Герой Радянського Союзу, доктор юридичних наук, професор Р.С. Павловський. У подальшому, розвиток наукового і навчального процесів відбувався за участю Героя Радянського Союзу, професора О.І. Свечкарьова. Найвагоміший внесок у становлення та розвиток науки конституційного права України, харківської школи конституційного права зробив академік Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор Ю.М. Тодика. На сучасному етапі наукова школа займається важливими науковими проблемами розвитку вітчизняного конституціоналізму. Аналізуються проблеми правової та демократичної державності, захисту конституційного ладу, конституційні засади правового регулювання інформаційної сфери, політичний предмет Конституції, конституціоналізація правового порядку в Україні, реалізації основних форм безпосередньої демократії, конституційно-правових засобів забезпечення взаємодії вищих органів державної влади, конституційно-правового статусу політичних партій, проблеми прав, свобод та обов’язків людини і громадянина, межі імперативного і диспозитивного в конституційно-правовому регулюванні, конституційні засади реалізації пуб­лічної влади в Україні тощо. Науковці беруть активну участь в підготовці законопроектів, виступають експертами по важливим нормативно-правовим актам, вносять пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства. Окрім цього здійснюється активна робота по наданню експертних висновків на запити суддів Конституційного Суду України щодо конституційних подань і звернень.
ХАРКІВСЬКА НАУКОВА ШКОЛА З АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА
Засновниками наукової школи з адміністративного права є професори О.М. Якуба, Р.С. Павловський, Ю.П. Битяк. Початок системному дослідженню проблем адміністративного права, захисту прав особи та адміністративної відповідальності в Україні був покладений О.М. Якубою. Нею висвітлені роль та значення методів переконання, примусу та громадського впливу в державному управлінні, їх співвідношення та взаємозв’язок, досліджені особливості адміністративної відповідальності, поняття та ознаки адміністративного правопорушення, шляхи забезпечення прав особи в юрисдикційній діяльності. Наукова і педагогічна діяльність Героя Радянського Союзу, професора Р.С. Павловського в юридичному інституті розпочалося з 1953 р. Він брав участь у підготовці коментарів до законодавства і у складанні довідників законодавчих актів. У 1986 р. за редакцією проф. Р.С. Павловського вийшов у світ підручник «Советское административное право». З 1990 р. школу з адміністративного права очолює доктор юридичних наук, професор Ю.П. Битяк. Основну увагу він зосередив на проблемах, які стосуються державної служби, кадрової політики, структури апарату органів управління та практики його удосконалення. Основні напрямки наукових розробок стосуються адміністративно-правового статусу громадян України, форм та методів державного управління, державної служби та кадрової структури апарату органів влади, митного законодавства, адміністративного примусу і адміністративної відповідальності, адміністративного процесу, адміністративної юстиції та судочинства в Україні, здійснення контролю та нагляду в державному управлінні. Наукові дослідження стосуються проблем формування правової держави та народовладдя, виконуються згідно до цільових комплексних програм. Вперше науковцями школи досліджено питання щодо оскарження нормативно-правових актів в порядку адміністративного судочинства, застосування державного примусу в адміністративному судочинстві, адміністративно-правового статусу України, дипломатичного представ­ництва за кордоном тощо.
ХАРКІВСЬКА НАУКОВА ШКОЛА КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
За час існування кафедри кримінального процесу в ній склалася наукова школа, безумовним лідером яких є академік Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Ю. М. Грошевий. В рамках цієї школи розвиваються два наукових напрямки: дослідження правового положення і механізму захисту особи в кримінальному судочинстві та розробка механізму прийняття кримінально-процесуальних рішень. Засновником першого наукового напряму школи харківських процесуалістів є Абрам Львович Ривлін (1893—1974). Другий напрямок школи харківських процесуалістів, пов’язаний із розробкою механізму прийняття кримінально-процесуальних рішень, започаткував Моріц Маркович Гродзинський (1887—1962). Вчений брав активну участь у розробці законодавчих актів у галузі судочинства, а також кримінального та кримінально-процесуального законодавства. Значення діяльності школи харківських процесуалістів полягає в тому, що вони завжди ­перебувають на передньому краї реформуван­ня кримінально-процесуального законодавства, висловлюють свої пропозиції та зауваження на законопроекти, які мають важливе значення для становлення правової державності в Україні, в тому числі й проект Кримінально-процесуального кодексу України, постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, звернення Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ. В умовах здійснення судово-правової реформи в Україні, в рамках якої розробляється новий Кримінально-процесуальний кодекс України, науковці харківської школи процесуалістів звертаються до дослідження нових проблем науки кримінального процесу, пов’язаних з посиленням судового захисту конституційних прав громадян, підвищенням надійності доказу у досудовому слідстві, міжнародно-правових стандартів захисту прав і свобод людини, практики Європейського суду з прав людини тощо.
ХАРКІВСЬКА НАУКОВА ШКОЛА ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
Харківська школа цивільного процесу бере початок з часів заснування Харківського університету. У першому статуті університету було передбачене створення «Кафедри правъ гражданскаго и уголовнаго судопроизводства въ Россійской империи», яку до 1811 р. очолював І.Ф. Тимковський. Кафедра цивільного процесу Національного університету «Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого», як самостійна, була заснована у 1966 р. На сьогодні наукову школу очолює Комаров Вячеслав Васильович. Сучасними напрямками наукових досліджень вчених школи є теоретичні проблеми доступності цивільного судочинства, науково-практичні проблеми реалізації права на справедливий судовий розгляд в цивільному судочинстві, принципів цивільного процесуального права, перегляду судових рішень, виконавчого провадження, міжнародного цивільного процесу, судового рішення, проблеми цивільної юрисдикції, окремого провадження, проблеми наказного провадження та заочного розгляду справи, нотаріату, міжнародного комерційного арбітражу тощо.
ХАРКІВСЬКА НАУКОВО-ПРАВНИЧА ШКОЛА З ПРОБЛЕМ ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА
Існування науково-правничої школи з проблем екологічного права пов’язано з еволюцією наукових уявлень щодо правової регламентації суспільних відносин у сфері взаємодії природи і суспільства, місця відповідної галузі в системі права України та завдань навчальної дисципліни. Засновниками Харківської науково-правничої школи з проблем екологічного права були професори Юліан Олександрович Вовк (1923—2000), Василь Костянтинович Попов (1929—2010). Сучасним керівником харківської академічної правової школи екологічного права є доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України Анатолій Павлович Гетьман, який приділяє особливу увагу удосконаленню управління в галузі використання природних ресурсів, охороні навколишнього природного середовища та забезпеченню екологічної безпеки. Науковцями проводяться дослідження з проб­лем здійснення та захисту екологічних прав та інтересів громадян, юридичних осіб; правового забезпечення екологічної безпеки в Україні; вдосконалення екологічного та його складових водного, флористичного, фауністичного та земельного законодавства в умовах ринку. Виконані розробки використовуються в законотворчій діяльності для прийняття нових нормативно-правових актів та вдосконалення положень чинного законодавства, а саме: постановах Кабінету Міністрів України, постановах Верховної Ради України; в правозастосовному процесі; при підготовці науково-практичних коментарів до Земельного кодексу України, Лісового кодексу України, законів України «Про тваринний світ», «Про охорону атмосферного повітря»; у підготовці відповідей на запити Конституційного Суду України. Наукові досягнення вчених харківської нау­ково-правничої школи з проблем екологічного права становлять собою вагомий внесок до розвитку світової науки екологічного права.
ХАРКІВСЬКА НАУКОВА ШКОЛА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА
Кафедра цивільного права, як самостійна, була заснована у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського у 1966 р. До цього у 1920 – 1930 рр. (Харківський інститут народного господарства) і у 1937 – 1966 рр. (Харківський юридичний інститут імені Ф.Е. Дзержинського) вона функціонувала як кафедра цивільного права і цивільного процесу. У науковій школі в різні часи працювали відомі вчені, які зробили значний внесок у формування науково-педагогічної школи. Кафедрою здійснюються наукові дослідження з актуальних проблем науки цивільного права, зокрема з проблем здійснення та захисту особистих немайнових та майнових прав суб’єктів цивільного права; з проблем акціонерного права, авторського та патентного права, проблем прав власності, проблем юридичної особи, деліктних зобов’язань, теорії правовідносин тощо. Наукова школа цивільного права бере активну участь у законотворчій роботі шляхом проведення експертизи проектів законів та інших нормативно-правових актів (закони України «Про підприємництво», «Про власність», «Про підприємства в Україні», «Про оренду державного майна», «Про акціонерні товариства» тощо). Викладачами кафед­ри здійснювалась експертиза проектів постанов Пленумів Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України.
ХАРКІВСЬКА НАУКОВА ШКОЛА ТРУДОВОГО ПРАВА
Утворення самостійної кафедри з трудового права (1969) сприяло удосконаленню викладання навчальних дисциплін та проведення наукових досліджень у сфері трудового права та права соціального забезпечення. Засновниками науково-правничої школи з проблем трудового права були: доктори юрид. наук М.Й. Бару, О.І. Процевський, О.Т. Барабаш. Наукова школа під керівництвом професори М.Й. Бару вивчала проблеми, пов’язані з охороною немайнових інтересів у трудовому праві, а також з підвищенням юридичних гарантій працівників у трудових правовідносинах. Наукова школа під керівництвом проф. Процевського досліджувала проблеми предметів та методів трудового права, реалізації права на працю. Харківська наукова школа з проблем трудового права є однією з провідних в Україні, найбільш висококваліфікованою, користується заслуженим авторитетом серед науковців. Вона є загальнови­знаною як на теренах України, так і за її межами.
ХАРКІВСЬКА НАУКОВА ШКОЛА КРИМІНАЛІСТИКИ
Перші спроби щодо викладання криміналістики (кримінальної техніки) пов’язані із діяльністю відомого криміналіста проф. О.Д. Кисельова на рубежі XIX—XX ст. у Харківському імператорському університеті. Є.М. Евгеньєв-Тиш, О.А. Єлисєєв, М.С. Бокаріус та М.М. Бокаріус (1899—1966) були першими вченими, які викладали техніку розслідування злочинів. Представники Харківської школи криміналістики приділили значну увагу інноваційному процесу в криміналістиці; криміналістичному прогнозуванню; криміналістичній профілактиці злочинів; логіці в пізнавальній діяльності слідчого; міжнауковим зв’язкам криміналістики; впровадженню методів математики та комп’ютерних наук до криміналістики; теоретичним проблемам криміналістичної тактики; систематизації тактичних прийомів у криміналістиці; психології проведення окремих слідчих дій; загальним проблемам методики розслідування; криміналістичній характеристиці злочинів; класифікації слідчих ситуацій; окремим методикам розслідування вбивств; окремим методикам розслідування розкрадань; видовим та підвидовим методикам розслідування злочинів. Наукові здобутки представників Харківської школи криміналістики активно використовуються в діяльності правоохоронних органів та експертних установ. Представники Харківської школи криміналістики неодноразово надавали ефективну консультаційну та практичну допомогу у вирішенні питань, що виникали у слідчих при розслідуванні складних злочинів. Представниками Харківської школи криміналістики видано низку криміналістичної довідникової, навчальної та науково-практичної літератури.