СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ



Байрачний Борис Іванович

Байрачний
Борис Іванович

Завідувач кафедри технічної електрохімії Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»

Доктор технічних наук, професор, академік Академії наук вищої школи України.
Народився 18 вересня 1935 року в с. Заміське Валківського району Харківської області. У 1954 році вступив до Харківського політехнічного інституту на факультет технології неорганічних речовин за спеціальністю «технологія електрохімічних речовин» (нині – Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» (НТУ «ХПІ»), спеціальність «технічна електрохімія»). Закінчивши з відзнакою інститут за фахом «інженер-технолог» з 1959 по 1961 рік працював на кафедрі «Технології електрохімічних виробництв» ХПІ. У період 1961–1965 рр. проводив розробку технологічних процесів осадження металів на нержавіючу сталь та титан, працюючи у Фізико-технічному інституті АН України. Від 1965 року Б.І. Байрачний працює в Харківському політехнічному інституті на посадах асистента та старшого викладача (1965–1970 рр.), доцента (1970–1983 рр.), а з 1983 року – завідувач кафедри технічної електрохімії.

У 1965–1980 роках його наукова робота була пов’язана з удосконаленням хімічних джерел струму марганцево-цинкової, срібно-цинкової та срібно-кадмієвої систем. Були розроблені процеси електросинтезу MnO2 та удосконалені питомі електричні характеристики срібно-цинкових та срібно-кадмієвих елементів та акумуляторів. У 1968 році захистив кандидатську дисертацію. Дослідження анодних процесів на вентильних металах (титані, ніобії, танталі та алюмінії) науковець здійснював у 1980–1995 роках. У цей час під його керівництвом були виконані важливі дослідження, присвячені удосконаленню електрохімічних процесів виробництва оксидно-напівпровідникових танталових, ніобієвих, алюмінієвих конденсаторів для електронної та приладобудівної галузі промисловості. Більшість цих науково-технічних розробок впроваджено у виробництво. У 1985 році Б.І. Байрачний успішно захистив докторську дисертацію. З 1985 по 1990 р. працював деканом факультету технології неорганічних речовин. Педагогічна діяльність Бориса Івановича в цей період була присвячена розробці навчальних планів з технічної електрохімії, в яких широке використання мали досягнення фізико-хімічної та електрохімічної науки. Науковець входить до складу редколегії журналів «Гальванотехника и обработка поверхности» (Росія), «Вісник НТУ «ХПІ» Серія: хімія, хімічна технологія та екологія» та до складу Наукової ради з проблеми «Електрохімія» НАН України, Наукової ради з хімії та хімічної технології МОН України. З 2002 по 2006 р. був членом експертної ради Вищої атестаційної комісії України. Входить до складу вченої та методичної ради університету. Під керівництвом професора Б.І. Байрачного захищено 2 докторські та 25 кандидатських ди­сертацій. Автор 315 публікацій, з них — 233 статті; 13 підручників та навчально-методичних посібників; 23 авторських свідоцтва; 46 патентів. У 2010 році підготував до друку підручник «Технічна електрохімія», «Гідроелектрометалургія. Частина 4». Нагороджений медаллю «За трудову звитягу», почесним знаком «За наукові досягнення» (2010 р.). У 2008 році за визначний здобуток в галузі науки і техніки йому присуджено нагороду Ярослава Мудрого. Нагороджений 3 почесними грамотами МОН України. З 2008 року стипендіат Президента України, як видатний діяч науки України. Подружжя Байрачних виховало сина, Володимира, доцента НТУ «ХПІ». Борис Іванович захоплюється квітництвом, його кредо – «Відкритий демократичний матеріа­лізм».