СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ

Олійник
Валентин Петрович

Директор Інституту проблем квантової техніки, професор кафедри загальної та теоретичної фізики Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

Доктор фізико-математичних наук, професор, академік Міжнародної академії біоенерготехнологій та Міжнародної академії фундаментальних основ буття.
Валентин Петрович Олійник — визнаний у світі науковець в галузі теоретичної фізики та, зокрема, квантової електродинаміки. Народився 12 лютого 1941 р. Із відзнакою закінчив у 1963 р. математичний факультет Одеського державного університету (нині — Одеський національний університет імені І.І. Мечникова). З 1963 по 1983 рр. працював у відділі теоретичної фізики Інституту напівпровідників АН України молодшим і старшим науковим співробітником. З 1983 по 2010 рр. — доцент та професор кафедри загальної та теоретичної фізики Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». У 2010–2015 рр. — завідувач сектору Інституту високих технологій Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

З 2014 р. — директор Інституту проблем квантової техніки. Наукові інтереси В.П. Олійника пов’язані з вив­ченням електрона, який у 1897 р. відкрив англійський фізик Дж. Томпсон. Пошуком послідовної квантової моделі електрона займались видатні фізики — Нобелівські лауреати Е. Шредінгер, В. Гейзенберг, П.А.М. Дірак, але отримані моделі їх не влаштовували. Суттєвим проривом у дослідженнях квантової моделі електрона є праці українського фізика В.П. Олійника. Він отримав нелінійне рівняння електрона, яке описує спроможність електрона до самоорганізації. З цього відкриття починається революція у фізиці, яка може привести до небаченого технічного прогресу. Побудовано послідовну квантову теорію атома водню як системи електрона і протона, що має властивості солітона. Показано, що рух ядра в атомі водню супроводжується появою аномально великого дефекту маси. Результати дослідження можна використати для створення активних теплових машин, які трансформують енергію навколишнього простору в енергію, що здатна до активної дії. Доведено, що існують надсвітлові сигнали, які мають унікальні фізичні властивості: вони спроможні переносити інформацію зі швидкістю, що перевищує швидкість світла у вакуумі, та проникати крізь будь-які матеріальні перешкоди. В.П. Олійник спільно з професором В.П. Про­коф’євим довів, що в природі існує особливий вид руху частинок — обертальна інерція, яка викликає так зване гравітаційне притягання матеріальних тіл одне до одного, тобто саме обертальна інерція є дійсною причиною гравітаційної взаємодії. Теорія обертальної інерції передбачає існування безопорного руху, використання якого дозволить створити космічні апарати майбутнього. У співпраці з професором О.В. Третяком доведено, що за певних умов обертальна інерція може спричинити антигравітацію. У доробку В.П. Олійника близько 200 наукових праць з теоретичної фізики, у тому числі 2 монографій. Міжнародним біографічним інститутом (Кембридж) визнаний «Людиною року» (2003). Серед учнів Валентина Петровича 7 кандидатів та 2 доктори фізико-математичних наук. Кредо вченого: «Намагаючись розкрити наукову таємницю, слід подивитись прямо в обличчя істині та не звертати ніякої уваги на можливі небезпеки».