СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ

Зербіно
Дмитро Деонисович

Завідувач кафедри патологічної анатомії (1966–2000), директор Інституту клінічної патології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (2000–2013), директор Музею хвороб людини

Член-кореспондент Національної академії наук України, академік Національної академії медичних наук України, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, член Міжнародної академії патології (США).
Видатний клінічний патолог Дмитро Деонисович Зербіно народився 10 березня 1926 р. у м. Луганськ. У 1950 р. закінчив Чернівецький медичний інститут, де потім працював старшим лаборантом, асистентом кафедри топографічної анатомії та оперативної хірургії, доцентом, професором кафедри патологічної анатомії. У 1966–2000 рр. очолював кафедру патологічної анатомії Львівського медичного інституту (нині — Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького), у 1996 р. на базі університету заснував і у 1996–2013 рр. очолював перший в Україні Інститут клінічної патології.

У дослідженнях Д.Д. Зербіно, що присвячені проблемам клінічної патології, домінують чотири основні напрями. Так, Дмитро Деонисович є творцем нового розділу — ?патоморфології лімфатичної системи, визначив її роль в ряді загальнопатологічних явищ (набряки, дистрофії, склероз). Вперше обгрунтував теорію її недостатності на підставі патоморфологічних змін, детально вивчив патологічну анатомію слоновості (хронічної лімфедеми). Подав принципово нові уявлення щодо шляхів і механізмів лімфогенного і гематогенного метастазування раку, а також про наслідки блокади лімфатичних шляхів пухлинними клітинами. Дослідив старечі зміни та варикоз судин, лімфо-венозні шунти, феномен резорбції лімфокапілярами пошкоджених ультраструктурних елементів кісток. Вперше детально описав процеси регенерації лімфатичних капілярів і карцинозу лімфатичних судин у монографії «Общая патология лимфатической системы» (1974), а також написав відповідні розділи для підручників вищої школи. Д.Д. Зербіно також вивчає патологію гемомікроциркуляції. Розробив спеціальну методику діагностики синдрому дисемінованого внутрішньо судинного згортання (ДВС) крові, що описано в монографії «Патологическая анатомия синдрома диссеминированного внутрисосудистого свертывания крови» (1983, у співавторстві з Л.Л. Лукасевич). Висунув концепцію про етіологічну роль ксенобіотиків (чужерідних хімічних речовин) в ураженні судин. Розкрив роль професії в розвитку системного артеріїту, облітеруючого ендартеріїту, неспецифічного аортоартеріїту. Підсумком досліджень стали монографія «Васкулиты и ангиопатии» (1977), а також збірка матеріалів Всесоюзного симпозіуму «Васкулиты, ангиопатии, ангиодисплазии» (1983). Д.Д. Зербіно та його учні вперше встановили етіологію низки васкулітів, у генезі яких мають значення, а часом відіграють вирішальну роль ксенобіотики, особливо важкі метали. Автор близько 500 наукових і навчально-методичних праць, серед них 8 монографій, атлас, 6 авторських свідоцтв на винаходи. Займаючись вивченням проблем серцево-судинної патології, Дмитро Деонисович об’єднав навколо себе плеяду клініцистів, які натепер офіційно іменуються школою Д.Д. Зербіно. Під його керівництвом і консультаціями виконано 76 кандидатських і докторських дисертацій. Автор монографій «Научная школа гак феномен» (1994) та «Наукова школа: лідер і учні» (2001).