СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ

Дудикевич
Валерій Богданович

Завідувач кафедри захисту інформації Національного університету «Львівська політехніка»

Доктор технічних наук, професор, заслужений винахідник України, академік Міжнародної академії комп’ютерних наук і систем.
Валерій Богданович Дудикевич — відомий в Україні та за її межами вчений в галузі інформаційних технологій, приладобудування та захисту інформації. Наро­дився 23 листопада 1941 р. у с. Білоскелювате Новосвітлівського району Луганської області в родині галицьких інтелігентів Богдана Корниловича та Юстини Семенівни. Батько — вчений-історик, депутат Верховної Ради УРСР, заслужений працівник культури УРСР. Після визволення Луганщини від німецької окупації у 1944 р. родина повернулась до Львова. У 1963 р. Валерій Дудикевич із відзнакою закінчив факультет автоматики та напівпровідникової електроніки Львівського політехнічного інституту. Відтоді працює у виші, пройшов шлях від асистента до завідувача кафедри автоматики та телемеханіки. З 2006 р. — завідувач створеної за його ініціативи кафедри захисту інформації. За сумісництвом — заступник декана (1972–1976), декан факультету автоматики (1992–2001), заступник директора інституту ком­п’ю­терних технологій, автоматики та метрології (2001–2004). Заступник голови вченої ради університету.

У 1971 р. захистив кандидатську дисертацію «Методи і пристрої вимірювання низьких і інфранизьких частот», а у 1991 р. — докторську дисертацію «Число-імпульсні вимірювальні перетворювачі кодів». Заснував новий науковий напрям «Теорія аналізу і синтезу число-імпульсних спеціалізованих процесорів, їх використання у вимірювальних комплексах та пристроях для наукових досліджень та на виробництві». На основі теорії створено число-імпульсні спеціалізовані процесори для реалізації логарифмічних, степеневих, показникових, тригонометричних функцій. Науковий доробок та винаходи використано із значним економічним ефектом на підприємствах Львова, Києва, Він­ниці, Івано-Франківська, Таганрога, Москви, Березників. За ініціативою В.Б. Дудикевича у 2001 р. в альма-матер розпочато підготовку фахівців за напрямом «Інформаційна безпека» (нині — спеціальність «Кібербезпека»), відкрито аспірантуру та докторантуру. У 2004 р. ініціював створення і очолив Західний регіональний навчально-науковий центр захисту інформації. Під його керівництвом захищено 7 докторських та 19 кандидатських дисертацій. Його учні — переможці конкурсів молодих винахідників університету і України. Автор та співавтор понад 600 наукових праць,193 авторських свідоцтв та патентів, 5 наукових монографій, підручника «Документаційне забезпечення робіт із захисту інформації з обмеженим доступом» та 3 навчальних посібників із грифом МОН України. Понад 10 років був членом експертної ради Вищої атестаційної комісії України з інформатики та приладобудування, експертної комісії МОН України з приладобудування, експертної ради Державної акредитаційної комісії МОН України, Науково-методичної комісії з інформаційної безпеки МОН України. З 2010 р. є головою спеціалізованої вченої ради із захисту дисертацій. У 2006–2011 рр. — позаштатний консультант Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони. Нагороджений нагрудним знаком «Винахідник СРСР», медаллю «За трудову доблесть», бронзовою медаллю ВДНГ СРСР, почесними грамотами та відзнаками МОН України, Державної служби спеціального зв’язку і захисту інформації України та ін. Почесний професор Національного університету «Львівська політехніка». У 1996 р. став членом (member), через рік — почесним членом (fellow) Інституту електроінженерів Англії. Дружина Ганна Теодорівна — доцент Львівсь­кого національного університету ім. І. Франка, математик. Виховали синів Тараса та Ярослава, мають онуків Дем’яна і Теодора. Життєве кредо: «Встигати робити добро».