«Алкер» і «Тава», які займалися питаннями науково-технічного забезпечення для буріння свердловин на родовищах України та країн колишнього СРСР. У 1995 р. очолив державне науково-технічне підприємство «Бурова техніка», що впроваджувало сучасні технології при спорудженні вертикальних, похило-скерованих та горизонтальних свердловин на родовищах України, шельфі Чорного й акваторії Азовського морів, а також за кордоном. Із 2000 р. обіймає посаду генерального директора ТОВ «Науково-технічне підприємство «Бурова техніка», що належить до однієї з провідних українських сервісних компаній у нафтогазовій галузі та виконує роботи на родовищах України. Компанія орієнтована на забезпечення потреб бурових та нафтогазовидобувних компаній сучасними матеріалами й обладнанням, а також надання повного спектру якісних сервісних послуг при спорудженні та капітальному ремонті свердловин. Успішне підприємство отримало численні відзнаки, серед яких найпрестижніша — «Лідер галузі» — 2009–2011, 2014–2017 років. Багато часу й сил приділяє науковій, педагогічній та громадській діяльності. У 1995 р. обраний член-кореспондентом, а у 2002 р. — академіком Української нафтогазової академії. Також входить до Міжнародної спілки інженерів-нафтовиків. Є автором та співавтором більше ніж 40 науково-технічних публікацій, 9 патентів, навчальних посібників та довідників із технології буріння свердловин. За його ініціативи у 2008 р. створена Всеукраїнська громадська організація «Спілка буровиків України». Як заступник голови правління Спілки він організував проведення низки міжнародних науково-практичних конференцій, форумів та інших заходів із питань розвитку бурової справи як однієї з найвагоміших для розбудови видобувної галузі та зміцнення енергонезалежності України. Співпрацює з багатьма навчальними закладами, зокрема Полтавським національним технічним університетом імені Юрія Кондратюка, Івано-Франківським національним технічним університетом нафти й газу, дбаючи про підготовку майбутнього покоління фахівців галузі. Віталій Григорович відзначений багатьма нагородами: орденом «Професіонал галузі» (2009), званням «Почесний розвідник надр» (2009), почесною грамотою Полтавської обласної ради та Київського міського голови (2011), медаллю «За заслуги» III ступеня Спілки геологів України (2018). За заслуги в сприянні відродженню духовності та розбудові Української православної церкви нагороджений орденом «Святого Архістратига Михаїла» (2010). За високу національну гідність, патріотизм та активну участь у розбудові Української держави Віталію Григоровичу присвоєно почесне звання «Лицар Вітчизни» (2012). За визначні заслуги перед Україною нагороджений орденом «За громадянську доблесть» (2017). Віталій Григорович здійснює меценатську діяльність. За його благодійної допомоги відкрито шкільну Галерею сучасного мистецтва в с. Рибці, яке подарувало світові відомих художників: П. Петраша, П. Вітрика, О. Вітрика, А. Воропая, В. Сухенка, О. Дейнеки, В. Третьякова, С. Гнойового та ін. Безсумнівно, складовою успіху Віталія Григоровича є щаслива, дружня родина й мирна оселя. Його старша донька Ірина закінчила юридичний та психологічний факультети Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а молодший син Ігор обрав шлях батька, здобув освіту у Великій Британії, а виробничий досвід — працюючи в міжнародній сервісній компанії «Halliburton» на морських платформах Північного моря. Нині Ігор Віталійович очолює вітчизняну нафтосервісну компанію. На радість родині підростає онук Артем. У житті Віталій Григорович — скромна, інтелігентна, привітна, щира та доброзичлива людина. Його девіз: «Працювати, працювати й ще раз працювати!»
