Працювати на благо держави й народу, боротися за правду та захищати її, попри все, — головне покликання Ірини Костянтинівни Верігіної на всіх етапах життя. Професіоналізм та відданість Батьківщині допомагають щоденно працювати на користь суспільства, здійснювати активну політичну діяльність, спрямовану на пошук шляхів вирішення гострих проблем. Нині спрямовує всі зусилля, щоб правда перемогла й факт російської агресії визнали й засудили, аби агресор відповів за скоєне. Народилася 4 червня 1968 р. у смт Олександрівка Олександрівського району Кіровоградської області. Вищу освіту за фахом викладача історії й суспільствознавства здобула в Хабаровському педагогічному інституті, який закінчила в 1991 р. Протягом 10 років з 1995 до 2005 рр. працювала на телебаченні — ведучою, референтом, заступником редактора студії ТОВ ТРК «Луч», що в м. Красний Луч Луганської області. Згодом перейшла до сфери зв’язків із громадськістю. У 2008–2010 рр. була помічником генерального директора із зв’язків з громадськістю ДП «Донбасантрацит». У важкий та небезпечний для країни час Ірину Костянтинівну у 2014 р. призначили спочатку на посаду першого заступника голови, згодом — виконувача обов’язків голови, а потім і голови Луганської обласної державної адміністрації. Тієї весни події розвивалися стрімко. Губернатор поїхав у відрядження до Києва й не повернувся. Сепаратисти почали діяти — удруге захопили ОДА, обласну прокуратуру, ловили пат­ріотів й кидали їх до підвалів захопленого СБУ. Тому багато людей покинуло домівки й виїхало. Російські найманці переслідували І. К. Верігі­ну. Намагалися відстежити, де вона, підірвали винайняте нею приміщення. Але вона залишалася до останнього в Луганську. А потім, за наказом керівництва країни, Луганська ОДА була переведена у м. Сватове, де й розпочалася робота з оборони області. Треба було коригувати роботу з українською армією, будувати блокпости, проводити військові колони, забезпечити життєдіяльність мешканців Луганщини. За час перебування І. К. Верігіної на посаді голови ОДА було звільнено такі населені пункти: м. Щастя, м. Рубіжне, м. Лисичанськ, м. Сєвєродонецьк, частину Станично-Луганського району. Ірина Верігіна відзначилася як активний політичний і громадський діяч: у 2005 р. стала членом Краснолуцької міської організації політичної партії «Батьківщина», а вже наступного року обрана головою. Із 2010 р. очолює Луганську обласну організацію політичної партії «Батьківщина».





Ірина Костянтинівна відкрито засуджує військову агресію Російської Федерації на території Луганської та Донецької областей, спрямовану проти України. Входить до Координаційної ради громадського правозахисного руху «Сила права», який разом з вимушеними переселенцями, пораненими, сім’ями загиблих в АТО доводять юридичний факт агресії Російської Федерації проти України та окупації частини території Донбасу та Криму.

Станом на 2017 р. допомогою «Сили права» скористалися понад 9000 громадян України, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Завдяки зусиллям команди «Сила права» вже отримано понад 200 позитивних судових рішень у 22 регіонах України за заявами постраждалих. Також отримано і перші рішення наших українських судів про стягнення суми шкоди з Російської Федерації в інтересах родин загиблих та вимушених переселенців. Ще одне досягнення на юридичному фронті — Голосіївський районний суд м. Києва у 2016 р. виніс ухвалу в справі «Ірина ­Верігіна проти Російської Федерації», якою наклав арешт на виплату кредиту в розмірі трьох мільярдів доларів, отриманого Україною від Російської Федерації за часів режиму Януковича у 2013 р., та відсотків за ним. У житті Ірина Костянтинівна Верігіна керується принципом — не бути осторонь: «Потрібно завжди брати на себе відповідальність. Хто, як не я?!»