Народився 12 березня 1942 р. в с. Воронинці Оржицького району на Полтавщині. У 1969 р. закінчив Харківський юридичний інститут (нині Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого). З того часу працював у згаданому ВНЗ на посадах співробітника навчально-допоміжної лабораторії кафедри кримінального права, аспіранта, асистента, старшого викладача, виконуючого обов’язки доцента, доцента кафедри кримінології та виправно-трудового права, заступника декана. Професіоналізм, принциповість у вирішенні будь-яких питань, непохитні моральні переконання сприяли призначенню Василя Михайловича у 1987 р. на посаду декана судово-прокурорського факультету № 1 (нині Інститут з підготовки кадрів для Генеральної прокуратури України). З 1988 р. завідував кафедрою кримінології та виправно-трудового права. У 1991 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук «Соціальна адаптація звільнених від покарання (правовий та соціально-психологічний аналіз)», а 1992 р. отримав вчене звання професора. Попрацювавши у рідному ВНЗ до 1994 р. на посаді професора кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права, у 2001 перейшов на роботу до Національного університету внутрішніх справ. З 2003 і до сьогодні завідує кафедрою кримінально-правових дисциплін юридичного факультету Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. У період 2004–2009 рр. був заступником декана юридичного факультету з наукової роботи Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Почесний засновник Харківського регіонального благодійного протиракового фонду, заступник голови Пенітенціарного товариства України, приватний член міжнародної неурядової організації «Міжнародна тюремна реформа» (Penal Reform International). Автор законопроекту, узятого Верховною Радою України за основу при прийнятті нового Кримінально-виконавчого кодексу України 2003 року. Василь Михайлович є членом редакції фахового видання Вісника Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна серія «Право», член Вченої ради університету, ­голова комісії законності і регламенту Вченої ради університету, експерт Експертної ради з права Міносвіти України.

Професор Трубников протягом багатьох років є членом Спеціалізованої вченої ради із захисту докторських дисертацій у Національному університеті внутрішніх справ та Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ МВС України. Працює у складі низки редакційних колегій: видання «Вісник Національного університету внутрішніх справ», видання «Право і безпека» Національного університету внутрішніх справ. Член редакційної колегії науково-виробничого журналу «Держава і регіони» та наукового видання Державного науково-дослідного інституту МВС України «Наука і правоохорона». Роки праці у сфері вищої освіти, досягнення, спостереження, нові розробки втіленні у понад 250 наукових працях, 8 навчальних посібниках, 5 підручниках з кримінально-виконавчого права України. Учнями Василя Михайловича є 12 кандидатів юридичних наук, він є науковим консультантом 10 аспірантів і 2 докторантів. Нагороджений медаллю «Двадцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні», знаками «За відмінну службу в МВС», «За відзнаку в службі», «За наукові досягнення», відзначений численними почесними нагородами та подяками. Професор Трубников В. М. вперше в науці кримінального права розробив теорію нового універсального поняття об’єкту злочину, вперше в науці кримінального права розробив систему заходів кримінально-правового впливу замість системи кримінальних покарань відносно неповнолітніх, запропонував нове бачення поняття свободи волі в науці кримінального права і нове поняття підстави кримінальної відповідальності тощо. Наразі професор Трубников реалізовує нову теорію «Концепт духовності», адже це те чого нам так не вистачає у сучасному житті.