СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ

Міліневський
Геннадій Петрович

Завідувач науково-дослідної лабораторії фізики космосу фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, завідувач лабораторії оптики атмосфери Головної астрономічної обсерваторії НАН України

Доктор фізико-математичних наук, член Американської та Європейської геофізичних спілок.
Видатний вчений у галузі фізики космосу Геннадій Петрович Міліневський — організатор українських наукових досліджень в Антарктиці. За проведені дослідження в екстремальних умовах відзначений орденом «За заслуги» III ступеня. Вивчаючи іоносферу вперше зареєстрував нове явище — довготривалі плазмові хмари в іоносфері. Народився 30 квітня 1951 р. у м. Горький (нині — Нижній Новгород, РФ). Трудову діяльність почав токарем на київському заводі «Транссигнал». У 1974 р. закінчив фізичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Астрономія». З того часу працює на фізичному факультеті, пройшов шлях від старшого інженера до провідного наукового співробітника. З 2006 р. — завідувач науково-дослідної лабораторії фізики космосу. Водночас обіймав інші відповідальні посади: вчений секретар (1997),

старший науковий співробітник (1997–1999), заступник директора з науки (1999–2006) Українського антарктичного центру; заступник голови Науково-технічної ради «Антарктика» МОН України (1999–2006); заступник головного редактора Українського антарктичного журналу (1999–2006); завідувач лабораторії оптики атмосфери Головної астрономічної обсерваторії НАН України (з 2014 р.). Начальник станції і геофізик першої Української антарктичної експедиції на станції «Академік Вернадський» (1996–1997). Член V, VI, VII, X (2000, 2001, 2002, 2005) і начальник VI, VII, X українських сезонних антарктичних експедицій. Основні напрями наукової роботи: планетарні хвилі і озонова діра в Антарктиці; дослідження стратосфери та тропопаузи; вплив промислового і радіоактивного забруднення на екосистему; вплив змін в озоновому шарі і змін клімату на популяцію антарктичного криля та екосистему Південного океану, дослідження аерозолю в атмосфері Землі. Брав участь в організації і виконанні досліджень у 50 супутникових і ракетних експериментах у космосі з інжекцією газоплазмових хмар в іоносфері. Керівник та організатор станції досліджень озону «Київ-Голосіїв» ВМО та станції міжнародної мережі AERONET. За запрошенням читав лекції у провідних університетах світу, виступав на міжнародних наукових конференціях. Керівник проекту CRDF США «Дослідження атмосферного аерозолю над Україною методами наземних вимірювань у поєднанні із супутниковими даними» (2010–2012); координатор програми в Україні проекту «Біологічні дослідження Університету Південної Кароліни в Чорнобилі» (з 2001 р.) та підготовки космічної місії «АерозольUA». Делегат України в SCAR (2002–2006); радник делегації України (2006–2012), голова делегації України (2014) в Комісії зі збереження морських живих ресурсів Антарктики (CCAMLR); керівник проекту SCAR, APTIC «Антарктичний півострів — взаємодія тропосфери з іоносферою» (2002–2008), співкерівник міжнародного проекту SCAR PACT «Полярна тропосфера та тропопауза» (2010–2014). Життєве кредо: «Не вмію говорити «ні».