СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ



Степанов Костянтин Миколайович

Степанов
Костянтин Миколайович

головний науковий співробітник Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут»

Доктор фізико-математичних наук, професор, член-кореспондент НАН України.
Відомий український вчений, фізик-теоретик, засновник всесвітньо відомої наукової школи, автор важливих відкриттів в галузі фізики плазми й керованого термоядерного синтезу, що лягли в основу яких плазмових технологій, Костянтин Миколайович Степанов народився 24 березня 1930 року в м. Санкт-Петербург (Росія). У 1947 році вступив до Ленінградського державного університету, звідки обдарованого, перспективного юнака наказом Міністерства вищої й середньої освіти СРСР переводять до Харківського держуніверситету, на ядерне відділення фізико-математичного факультету. 1952 року, закінчивши ВНЗ й здобувши спеціальність «Фізика», Костянтин Степанов за направленням йде працювати до Фізико-технічного інституту (пізніше – ННЦ ХФТІ), установи, якій він присвятить більшу частину свого життя і яка стане свідком прояву величезного таланту, формування яскравої, самобутньої, творчої особистості. Свою трудову біографію майбутній вчитель та наставник цілої плеяди нині відомих вчених-фізиків, автор наукової теорії численних нестійкостей і турбулентності плазми розпочав з посади молодшого наукового співробітника (1953—1959 рр.). Блискуче захистивши у 1958 році кандидатську дисертацію, працював старшим науковим співробітником (1959—1967 рр.), начальником лабораторії фізики плазми. Згодом захистив докторську дисертацію. 1976 рік стає своєрідною точкою відліку на науковому і трудовому небосхилі вченого: він очолює новостворений відділ високочастотного нагрівання та теорії плазми у Відділені фізики плазми ННЦ ХФТІ (пізніше – Інститут фізики плазми). Виступаючи упродовж 35 років незмінним керманичем цього підрозділу, Костянтин Миколайович на основі кінетичного рівняння із самоузгодженим полем та його узагальнень для плазми за наявності потоків електронів та іонів, неоднорідності густини, температури, зовнішнього магнітного поля, змінного електричного поля, парних­ кулонівських зіткнень здійснює великий цикл надзвичайно важливих досліджень високочастотних властивостей плазми, які виз­начають явища в плазмі термоядерних реакторів і пристроях плазмових технологій. У результаті було знайдено декременти загасання без зіткнень, що зумовлені електронним та іонним циклотронним резонансом на циклотронних частотах і їхніх гармоніках й черенковським резонансом у плазмі з малим газокінетичним тиском для всіх відомих гілок електромагнітних хвиль.

Визначено частоти (дисперсію) і декременти загасання нових гілок, що викликані ефектами скінченного тиску, та взаємодію хвиля-резонансні частки. Вивчено також­ конверсію цих хвиль у неоднорідній плазмі. Ці дослідження заклали підвалини електродинаміки плазми в магнітному полі, були експериментально підтверджені й увійшли до багатьох монографій та підручників з фізики плазми. На даних результатах ґрун­туються пропозиції вченого та його учнів щодо використання іонного циклотронного резонансу й електронного черенковського поглинання для ВЧ-нагрівання плазми в пристроях КТС. Сьогодні їх з успіхом застосовують у світі на найбільших токамаках, стелататорах та адіабатичних пастках. В перспективі вони можуть стати основою для створення термоядерного реактора. Розроблена К.М. Степановим та його учнями теорія параметричної нестійкості й турбулентності плазми експериментально підтверджена на малих прямих розрядах і в тороїдальних установках Інституту фізики плазми ННЦ ХФТІ. Співробітники відділу, очолюваного Костянкином Миколайовичем разом із науковцями Інституту атомної енергії ім. І.В. Курчатова на токамаці Т-10 (м. Москва, Росія) провели експеримент із високочастотного нагрівання швидкою магнітнозвуковою хвилею дейтерій-водневої плазми. Цей експеримент показав підвищення температури дейтронів удвічі при інжекції в плазму важких іонів ізотопу неону-22 малої густини, що також підтвердило ефективність запропонованого методу нагрівання. Розроблені К.М. Степановим методи були високо оцінені міжнародною науковою спільнотою. У 1992 році Костянтина Степанова обирають членом-кореспондентом НАНУ, а наступного року – академіком Академії прикладної радіоелектроніки України, Росії та Білорусі. Увесь науковий здобуток видатного вченого узагальнено у його наукових працях. К. М. Степанов - автор понад 600 наукових публікацій, у тому числі 5 монографій і 10 винаходів. Він підготував 26 кандидатів і 14 докторів фізико-математичних наук. Створена Костянтином Миколайовичем наукова школа в ННЦ ХФТІ та Харківському національному університеті ім. В.Н.Каразіна, де професор Степанов викладає вже понад 40 років, отримала міжнародне визнання. Сьогодні учні видатного вченого й наставника плідно працюють в галузі теорії плазми, розробляють власні тематики, здійснюють спільні дослідження з науковцями, співробітниками відомих плазмових центрів Росії, США, Японії, Швеції, Німеччини, Австрії, Іспанії та інших країн. Костянтин Миколайович залишається відданим науці і в своїй активній громадській діяльності. Він був членом Бюро об'єднаних наукових рад Академії наук СРСР з комплексної проблеми «Фізика плазми» (1982—2000 рр.), експерт Фонду фундаментальних досліджень Міністерства освіти та науки України (1992 р.), член Проблемної ради з фізики плазми та плазмової електроніки і нових методів прискорення Відділення ядерної фізики та енергетики НАНУ,член науково-технічних рад ННЦ ХФТІ, а також спеціалізованої вченої ради ХНУ ім. В. Н. Каразіна із захисту дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата фізико-математичних наук за спеціальностями «Фізика ядра, елементарних частинок і високих енергій» та «Фізики плазми». Він входить до складу редколегій зарубіжних та вітчизняних профільних періодичних видань: «Физика плазмы» (м. Москва;) За вагомий внесок у розвиток світової науки, заслуги перед Батьківщиною К.М. Степанов нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1971 р.), медаллю «За доблесну працю» (1970 р.), грамотою Верховної Ради УРСР (1978). Він заслужений діяч науки й техніки України (1998 р.), лауреат Державної премії в галузі науки і техніки України (2005), володар медалі Академії прикладної радіоелектроніки та відзнаки НАН Ук­раїни «За наукові досягнення» . У щасливому подружньому житті вчений понад 45 років крокує пліч-о-пліч з чудовою жінкою, соратником, колишнім інженером-радіотехніком Оленою Олексіївною.