СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ

Григорій Цимбалюк народився 23 листопада 1957 року у селі Вірля Баранівського району Житомирської області в багатодітній родині. Після закінчення восьмирічки навчався у Миколаївському професійно-технічному училищі №12, де здобув фах суднового електромонтажника. Упродовж 1976–1979 років проходив службу на кораблях Військово-морського флоту, за плечима дві бойові служби в Середземному морі й Атлантичному океані. Згодом був матросом і стерновим на риболовецьких суднах Калінінградської бази тралового флоту. У 1983–84 роках працював на Півночі, в Тюменській області. Повернувшись на батьківщину, Григорій Цимбалюк вступив до Житомирського державного педагогічного інституту імені Івана Франка, філологічний факультет якого закінчив 1989 року. Рік працював вихователем у школі-інтернаті №3 м. Житомира, згодом був кореспондентом міської газети «Вільне слово», а від 1992 року займався підприємницькою діяльністю, заснувавши кілька приватних структур. Від 1996 року – провідний інженер державного підприємства «Житомирський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», який є територіальним органом Держспоживстандарту України. Нині – начальник науково-методичного відділу цього підприємства. Від середини 90-х років присвятив себе прозі. Має численні публікації в різноманітних вітчизняних антологіях,

літературних журналах і газетах. Зокрема, його новели друкувалися у таких виданнях, як «Квіти в темній кімнаті», «Вечеря на дванадцять персон», а також на сторінках «Кур’єра Кривбасу». 2003 року окремим виданням вийшла книга Г. Цимбалюка «Ціна печалі», 2007 року – щоденниковий роман «Прелюдія фіналу», 2008-го – книга прози «Канчук для баніта». Попри те, що життя Григорія Цимбалюка нагадує пригодницький роман, домінантним у його творах є не авантюрний елемент, а психологічний. Колега по перу Володимир Даниленко так характеризує прозу Григорія Цимбалюка: «Характерною ознакою його творчості є обсервація людської поведінки в її крайніх проявах. Герої письменника – це люди, що втратили сенс життя: безпритульні, надірвані життям, відірвані від своєї батьківщини совки. Вони в пошуках віри у своє призначення, яку так і не знаходять. Художній світогляд письменника трагічний...». Григорій Цимбалюк – упорядник і головний редактор альманаху «Житомирський феномен» – 2008, також редагує журнал «Світло спілкування». Член Національної спілки письменників України. Наснагу працювати й творити Григорій Цимбалюк черпає у спілкуванні з дітьми, яких вважає своїми найдовершенішими творами.