 
Визнавши необхідність правового забезпечення в Україні проведення реформ, що відбувалися в середині 90-х років відразу в багатьох сферах життєдіяльності українського суспільства, постановою Академії правових наук України (тепер – Національна академія правових наук України) № 4/4-Н від 21 червня 1995 р. на виконання п. 8 розпорядження Президента України від 10 лютого 1995 р. № 35/95-РП та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 321 від 18 травня 1994 р. «Питання Академії правових наук України» було створено Інститут вивчення проблем злочинності. Відтоді й розпочалася історія становлення та функціонування одного з провідних наукових структурних підрозділів Національної академії правових наук України. На Інститут покладено значний обсяг завдань, що стосуються проведення фундаментальних та прикладних досліджень, спрямованих на правовий супровід діяльності Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України, інших центральних та місцевих органів влади в галузі боротьби зі злочинністю, правоохоронних органів; розробки наукових концепцій розвитку законодавства та практики його застосування; наукового обґрунтування та підготовки загальнодержавних і регіональних програм протидії злочинним проявам у тих чи інших суспільних сферах, а також проектів законодавчих актів, зокрема Кримінального, Кримінально-процесуального, Кримінально-виконавчого кодексів України; проведення науково-правових експертиз чинних і тих, що розробляються, нормативно-правових актів у відповідній сфері тощо. Сьогодні Інститут — одна з провідних науково-дослідних установ юридичного профілю в Україні, в якій науковими керівниками фундаментальних та прикладних досліджень є академіки НАПрН України: Сташис В. В., Борисов В. І., Зеленецький В. С., Тихий В. П., Шепітько В. Ю.; члени-кореспонденти НАПрН України Голіна В. В. і Журавель В. А. Творчий потенціал Інституту структурно розподілено на три наукові відділи (дослідження проблем кримінального та кримінально-виконавчого права; кримінологічних досліджень; дослідження проблем слідчої, прокурорської та судової діяльності), в які об’єднуються сектори, та 2 наукові лабораторії («Дослідження злочинності проти прав і свобод людини і громадянина» та «Використання сучасних досягнень науки і техніки у боротьбі зі злочинністю»), в яких розробляється у загальній кількості близько 10 наукових тем, визначених у Пріоритетних напрямах розвитку правової науки на 2011—2015 рр., затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України № 14 —10 від 24 вересня 2010 р. Відповідно до зазначених Пріоритетних напрямів увагу дослідників сконцентровано на розробці теоретичних проблем кримінальної відповідальності та покарання; формуванні й функціонуванні судової влади в цілому, а також системи органів, що її здійснюють; кримінально-процесуальному пізнанні та його критеріїв; реформуванні кримінально-виконавчої системи; загальнотеоретичних питаннях кримінологічної науки і прикладних питаннях щодо планування та програмування на загальнодержавному і регіональному рівнях запобігання злочинності й окремим видам та групам злочинів, а також вдосконаленні методики проведення кримінологічних досліджень та вивченні міжнародного досвіду боротьби зі злочинністю, зокрема, проведенні порівняльного аналізу законодавства європейських держав та США; криміналістичному забезпеченні діяльності правоохоронних органів, а також розробленні криміналістичних засобів та інноваційних технологій у боротьбі зі злочинністю тощо. При Інституті створено Бюро судових експертиз, що проводить найскладніші криміналістичні, судово-психологічні та фоноскопічні експертизи. Значним внеском фахівців Інституту у справу зміцнення законності та правопорядку в Україні стала робота над проектами Кримінального кодексу України, який було прийнято 5 квітня 2001 р. та Кримінально-виконавчого кодексу України, який було прийнято 11 липня 2003 р.
Крім того, результатами роботи Інституту є розробка проекту Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», участь у підготовці проекту Кримінально-процесуального кодексу України, надання пропозицій щодо внесення відповідних змін та доповнень до законодавчих та інших нормативно-правових актів України, які регулюють різноманітні аспекти боротьби зі злочинністю. Так, вносилися пропозиції та доповнення до проектів законів України: «Про засади запобігання і протидії корупції в Україні», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення», «Про Національне бюро антикорупційних розслідувань України», «Про пробацію», «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України (щодо видів покарань)», Положення про науково-правову експертизу правових актів, їх проектів та письмових документів та ін., що увійшли до порядку денного сесій Верховної Ради України.
Також результати проведених наукових досліджень впроваджено у юридичну практику та діяльність державних органів шляхом підготовки численних видань науково-практичних коментарів до окремих розділів Кримінального кодексу України, публікацій у пресі, у виступах у засобах масової інформації та перед працівниками правоохоронних органів.
За результатами експертизи Державного департаменту інтелектуальної власності України Інституту було видано патент на винахід «Спосіб ідентифікації людини за параметрами мови», а також отримано свідоцтва про реєстрацію авторського права на твори «Опис польової мініфотолабораторії», «Опис криміналістичного комплекту “Валіза пожежного”»; «Опис універсального криміналістичного комплекту слідчого»; «Опис комплекту науково-технічних засобів митника», «Опис бази знань “Автоматизоване робоче місце слідчого”».
Інститут постійно співпрацює з комітетами Верховної Ради України, судовими та правоохоронними органами, зокрема, з Конституційним Судом України, Верховним Судом України, вищими спеціалізованими судами України, Радою національної безпеки і оборони України, Міністерством юстиції України, Державною пенітенціарною службою України, Державною судовою адміністрацією України, Генеральною прокуратурою України, Міністерством внутрішніх справ України та з науковими і навчальними закладами України. Характер цих зв’язків різноманітний, але найбільшого розвитку з метою координації наукових пошуків отримали такі форми зв’язків, як надання науково-правових висновків щодо доцільності та обґрунтованості прийняття проектів законів та постанов Пленуму Верховного Суду України, підготовка пропозицій щодо змін та доповнень до чинного законодавства, впровадження результатів наукових досліджень у діяльність органів державної влади, правоохоронних і судових органів (розробка методичних рекомендацій, підготовка інформаційних повідомлень, аналітичних і доповідних записок тощо) тощо.
Відбувається також тісна співпраця з правоохоронними органами Харкова та Харківської області, зокрема, з Апеляційним судом та місцевими судами Харківської області, прокуратурою Харкова і Харківської області, Управлінням МВС України в Харківській області, Управлінням Міністерства юстиції України в Харківській області, Управлінням Державної пенітенціарної служби України у Харківській області, територіальним Управлінням Державної судової адміністрації України в Харківській області, Харківським регіональним антикорупційним комітетом тощо.
Структурні підрозділи Інституту брали і беруть активну участь у реалізації заходів щодо виконання низки важливих програмних документів, зокрема, Комплексної програми профілактики правопорушень (на 2007—2009 рр.), Плану заходів щодо реалізації Концепції соціальної адаптації осіб, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк (до 2015 р.), Плану заходів щодо реалізації Концепції забезпечення захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів (на 2005—2006 рр.), Програми реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (на 2003—2010 рр.) та ін.
Інститут має творчі наукові контакти з іноземними установами, зокрема, зі Швейцарським бюро організації «Міжнародна тюремна реформа», Німецьким фондом міжнародного правового співробітництва, Європейським об’єднанням кримінологів, Інститутом відкритого товариства (м. Цуг, Швейцарія). Вчені Інституту брали участь у розробці спільних проектів боротьби зі злочинністю, зокрема, працювали над реалізацією Спільної американсько-української науково-дослідної програми НАПрН України та Національного інституту Департаменту юстиції США, проекту науково-дослідницької Програми «Американсько-українське партнерство». Крім того, науковці Інституту беруть постійну участь у роботі міжнародних конференцій та симпозіумів.
За час свого існування Інститутом, спільно з іншими науковими і практичними установами, було проведено близько 50 науково-практичних конференцій, семінарів, «круглих столів».
Наукова продукція Інституту — це монографії, навчальні та науково-практичні посібники, науково-практичні коментарі, наукові статті та тези наукових доповідей у збірниках наукових праць і наукових журналах тощо. Лише у 2010 р. фахівцями Інституту було надруковано наукової продукції загальним обсягом 595,5 друк. арк.
В Інституті видається збірник наукових праць Інституту «Питання боротьби зі злочинністю», який є фаховим виданням з юридичних спеціальностей.
Вагомим здобутком є той факт, що Інститут здійснює підготовку висококваліфікованих науково-педагогічних кадрів за спеціальностями: 12.00.08 — кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право і 12.00.09 — кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність. За цей час підготовлено близько 10 кандидатів юридичних наук і 1 доктора юридичних наук. У 2010 р. за рішенням атестаційної колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 9 листопада 2010 р. в Інституті було відкрито докторантуру за спеціальністю 12.00.08 — кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право.
|
Інститутом надаються платні послуги: проведення наукових досліджень у галузях кримінального, кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого права, криміналістики та кримінології; підготовки науково-правових висновків на чинні нормативно-правові акти та проекти документів, що розробляються; надання рецензій на наукові, науково-практичні та інші видання; проведення судових експертиз та складання фотороботів; надання довідкової та консультативної допомоги різним експертним установам, правоохоронним органам та суду; надання фізичним та юридичним особам письмових та усних консультацій, роз’яснень з питань застосування положень кримінального, кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого законодавства; підготовки науково-педагогічних кадрів; організації та проведення науково-практичних конференцій, семінарів, «круглих столів» тощо.
Усе це свідчить про те, що за 16 років свого існування Інститут вивчення проблем злочинності НАПрН України зайняв належне місце в системі наукового забезпечення боротьби зі злочинністю в Україні.