Вчений досліджував гідродинаміку турбомашин, явище кавітації в гідромашинах, розвинув теорію пропелерних турбін і насосів, вирішив низку питань із загальної механіки, теорії регулювання ходу машин, авіації. Створена вченим на базі Харківських технологічного та авіаційного інститутів, Інституту проблем машинобудування АН України наукова школа і нині продовжує традиції, закладені її засновником.
Формування школи Г.Ф. Проскури почалося у 1920-х рр. у Харківському технологічному інституті. Надаючи великого значення експерименту, він ініціював побудову гідротурбінного стенду відкритого типу, насосних установок, каналу для вимірювання швидкості потоку, установки для тарування водомірів різних типів. До цієї роботи активно залучалася наукова та студентська молодь. Власні розробки та учнів, що виконувалися під його керівництвом, вважав закінченими тільки після їх перевірки у лабораторії та впровадження у виробництво. Вчений прагнув створити комплексний науковий колектив, здатний розв’язувати поточні та перспективні завдання турбомашинобудування. Він чітко уявляв та формулював завдання, орієнтував учнів та співробітників на надання допомоги промисловим підприємствам, необхідності працювати над питаннями майбутнього.
Під керівництвом Г.Ф. Про- скури проведено значний цикл дослідних робіт з теорії насособудування, загальних проблем турбомашин, з теоретичного та експериментального дослідження кавітації у гідромашинах. Для розробки теорії пропелерних машин, зокрема сіток профілів, було побудовано першу в СРСР гідродинамічну трубу (1934). Важливе місце зайняли проблеми теорії газових турбін, газотурбінного устаткування, особливо закритого типу, дослідження гідротурбін великої потужності з горизонтальним валом, створення оборотних гідромашин, що можуть працювати по черзі, як турбіни та насоси, розробка робочих коліс гідротурбін.
Серед учнів Г.Ф. Проскури академіки НАН України А.М. Люлька, А.П. Філіппов, В.М. Хрущов, Л.А. Шубенко-Шубін, член-кореспондент АН України А.М. Підгорний, доктори наук Д.Я. Алексапольський, В.В. Барліт, П.Г. Бенінг, А.І. Борисенко, Ю.М. Дедусенко, В.М. Єршов, Є.Є. Рафалес-Ламарка, Я.І. Ткаченко, В.А. Татьков та інші відомі в Україні результатами наукових розробок вчені.
Вчений досліджував гідродинаміку турбомашин, явище кавітації в гідромашинах, розвинув теорію пропелерних турбін і насосів, вирішив низку питань із загальної механіки, теорії регулювання ходу машин, авіації. Створена вченим на базі Харківських технологічного та авіаційного інститутів, Інституту проблем машинобудування АН України наукова школа і нині продовжує традиції, закладені її засновником.
Формування школи Г.Ф. Проскури почалося у 1920-х рр. у Харківському технологічному інституті. Надаючи великого значення експерименту, він ініціював побудову гідротурбінного стенду відкритого типу, насосних установок, каналу для вимірювання швидкості потоку, установки для тарування водомірів різних типів. До цієї роботи активно залучалася наукова та студентська молодь. Власні розробки та учнів, що виконувалися під його керівництвом, вважав закінченими тільки після їх перевірки у лабораторії та впровадження у виробництво. Вчений прагнув створити комплексний науковий колектив, здатний розв’язувати поточні та перспективні завдання турбомашинобудування. Він чітко уявляв та формулював завдання, орієнтував учнів та співробітників на надання допомоги промисловим підприємствам, необхідності працювати над питаннями майбутнього.
Під керівництвом Г.Ф. Про- скури проведено значний цикл дослідних робіт з теорії насособудування, загальних проблем турбомашин, з теоретичного та експериментального дослідження кавітації у гідромашинах. Для розробки теорії пропелерних машин, зокрема сіток профілів, було побудовано першу в СРСР гідродинамічну трубу (1934). Важливе місце зайняли проблеми теорії газових турбін, газотурбінного устаткування, особливо закритого типу, дослідження гідротурбін великої потужності з горизонтальним валом, створення оборотних гідромашин, що можуть працювати по черзі, як турбіни та насоси, розробка робочих коліс гідротурбін.
Серед учнів Г.Ф. Проскури академіки НАН України А.М. Люлька, А.П. Філіппов, В.М. Хрущов, Л.А. Шубенко-Шубін, член-кореспондент АН України А.М. Підгорний, доктори наук Д.Я. Алексапольський, В.В. Барліт, П.Г. Бенінг, А.І. Борисенко, Ю.М. Дедусенко, В.М. Єршов, Є.Є. Рафалес-Ламарка, Я.І. Ткаченко, В.А. Татьков та інші відомі в Україні результатами наукових розробок вчені.