Володимир Борисович Порфир’єв успішно поєднував науково-дослідну, науково-організаційну та педагогічну діяльність. За його ініціативи було створено Львівське відділення Інституту геологічних наук АН УРСР, кафедру геології й розвідки нафтових та газових родовищ Львівського політехнічного інституту та кафедру загальної геології Львівського університету.
Проаналізувавши результати багаторічних досліджень геологічних та геохімічних умов нафтоносності та вугленосності територій колишнього СРСР, вчений висунув концепцію вугле- та нафтогазоутворення як споріднених і майже паралельних процесів природного перетворення органічної речовини у її викопному стані. У створеному В.Б. Порфир’євим колективі в атмосфері відкритого і коректного обміну думками, стимулювався розвиток самостійних досліджень. Вчений виховав чисельний загін учнів, зокрема академіків НАН України Г.Н. Доленка і С.І. Субботіна, членів-кореспондентів НАН України В.І. Кітика і М.Р. Ладиженського, докторів наук І.В. Грінберга, Р.С. Копистянського, В.О. Краюшкіна, В.П. Линецького та ін.
У 1957 р. Володимир Борисович Порфир’єв висунув теорію неорганічного походження нафти та газу. Згідно з цією теорією вони утворюються за надвисоких температур і тисків під земною корою на глибині 35 км з наявних там водню та оксиду вуглецю.
Учні вченого зробили значний внесок у розробку гіпотези неорганічного походження нафти та газу в умовах глибинних надр, утворення та закономірностей розміщення усіх промислових нафтових та газових скупчень у земній корі та у чохлі осадових порід в результаті вертикальної висхідної міграції нафти, газу та води з підкорової сфери Землі по глибинних розколах і зонах, які мають тріщини. Але досягнуті результати наукової школи зумовили загострення дискусії з прихильниками теорії біогенезу нафти і газу.
Володимир Борисович Порфир’єв успішно поєднував науково-дослідну, науково-організаційну та педагогічну діяльність. За його ініціативи було створено Львівське відділення Інституту геологічних наук АН УРСР, кафедру геології й розвідки нафтових та газових родовищ Львівського політехнічного інституту та кафедру загальної геології Львівського університету.
Проаналізувавши результати багаторічних досліджень геологічних та геохімічних умов нафтоносності та вугленосності територій колишнього СРСР, вчений висунув концепцію вугле- та нафтогазоутворення як споріднених і майже паралельних процесів природного перетворення органічної речовини у її викопному стані. У створеному В.Б. Порфир’євим колективі в атмосфері відкритого і коректного обміну думками, стимулювався розвиток самостійних досліджень. Вчений виховав чисельний загін учнів, зокрема академіків НАН України Г.Н. Доленка і С.І. Субботіна, членів-кореспондентів НАН України В.І. Кітика і М.Р. Ладиженського, докторів наук І.В. Грінберга, Р.С. Копистянського, В.О. Краюшкіна, В.П. Линецького та ін.
У 1957 р. Володимир Борисович Порфир’єв висунув теорію неорганічного походження нафти та газу. Згідно з цією теорією вони утворюються за надвисоких температур і тисків під земною корою на глибині 35 км з наявних там водню та оксиду вуглецю.
Учні вченого зробили значний внесок у розробку гіпотези неорганічного походження нафти та газу в умовах глибинних надр, утворення та закономірностей розміщення усіх промислових нафтових та газових скупчень у земній корі та у чохлі осадових порід в результаті вертикальної висхідної міграції нафти, газу та води з підкорової сфери Землі по глибинних розколах і зонах, які мають тріщини. Але досягнуті результати наукової школи зумовили загострення дискусії з прихильниками теорії біогенезу нафти і газу.