|
Дудар
Володимир Іванович
Головний інженер
Казенного науково-виробничого об’єднання «Форт» МВС України,
полковник запасу
За захист незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України, безпосередню участь в антитерористичній операції в Донецькій і Луганській областях нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (2016).
Народився 13 березня 1971 р. в с. Лопатні Ріпкинського району Чернігівської області. У 1988 р. вступив до Київського вищого танкового інженерного училища (з 1992 р. — Київський інститут сухопутних військ), який закінчив у 1993 р. за спеціальністю «Бронетанкове озброєння і техніка» з кваліфікацією інженера-механіка. Крім того, надалі закінчив Військовий інститут керівного інженерного складу Національної академії оборони України за спеціальністю «Організація технічного забезпечення військ (сил)», офіцер військового управління оперативно-тактичного рівня (2001) та Національну академію оборони України за спеціальністю «Управління діями з’єднань та об’єднань збройних сил», магістр державного військового управління (2009).
Протягом 1993–2020 рр. Володимир Іванович проходив службу в Збройних силах України на керівних посадах,
|
полковник запасу. Брав участь у миротворчих операціях у Косово (Сербія, 2007; 2008) та Ліберії (2010).
Організовував ротацію озброєння й військової техніки миротворчих контингентів. З 2015 до 2017 рр. був учасником АТО на території Донецької та Луганської областей. У цей час опікувався відновленням бронетанкового озброєння й техніки, переміщенням та обладнанням польових артилерійських складів у районі АТО. Евакуював озброєння й військову техніку після військової операції в Дебальцевому. Свій багатий польовий досвід використав для створення навчального посібника «Основи ремонту бронетанкового озброєння та техніки» (2013).
У 2020 р. В. І. Дудар призначений технічним директором, і цього ж року обійняв посаду головного інженера Казенного науково-виробничого об’єднання «Форт» МВС України. На своєму посту дбає про незмінно високу якість нових зразків зброї, засобів особистого захисту й активної оборони, засобів спеціального призначення та боєприпасів, які розробляють для Збройних сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів.
За значний особистий внесок у справу розбудови й розвитку Збройних сил України, підтримання бойової і мобілізаційної готовності військ, зміцнення обороноздатності та безпеки держави, високі показники бойової і професійної підготовки, зразкове виконання військового обов’язку, самовідданість та стійкість, виявлені під час військової служби, одержав низку високих нагород: медалі «10 років Збройних сил України» (2001) і «15 років ЗСУ» (2006), відзнаки Міністерства оборони України «Знак пошани» (2006), медаль «За сумлінну службу» ІІ–І ступенів (2006; 2008), «За зразкову службу» (2012; 2016), нагрудний знак «За досягнення у військовій службі» ІІ–І ступенів (2013; 2014), «Ветеран служби» (2014), «Слава і честь» (2015), «За військову доблесть» (2017) та «Ветеран військової служби» (2020).
За захист незалежності, суверенітету й територіальної цілісності України, участь в АТО в Донецькій і Луганській областях нагороджений нагрудними знаками «Учасник АТО» (2015), «За Україну. За її волю» (2015), «Ветеран війни. Учасник бойових дій» (2015) та відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (2016). За героїзм у захисті України на Донбасі відзначений медаллю «За жертовність і любов до України» Української православної церкви Київського патріархату (2017).
Володимир Іванович присвятив своє життя служінню Україні та рідному народові. Його професіоналізм і невтомність у праці є добрим прикладом для колег. Улюблений вислів: «У невмілого руки не болять».
|
