Незалежність і відповідальність суддів — запорука справедливих рішень та існування демократичної держави. Людмила Михайлівна Дуфнік, обіймаючи пост судді, завжди дотримувалася вимог закону й принципу верховенства права, чим сприяла зміцненню довіри громадян у чесність, неупередженість та справедливість судочинства.
Народилася 29 жовтня 1958 р. в с. Миньківці Дунаєвецького району Хмельницької області. Після закінчення школи працювала діловодом-друкаркою в Дунаєвецькому районному народному суді. В 1976 р. вступила на юридичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка, який успішно закінчила в 1981 р. за спеціальністю «Правознавство».
Упродовж 1981–1982 рр. Людмила Михайлівна працювала у виконкомі Дунаєвецької районної ради народних депутатів — відповідальним секретарем комісії по боротьбі з пияцтвом й алкоголізмом, відповідальним секретарем адміністративної комісії та інструктором. Далі очолила міжколгоспну юридичну групу Дунаєвецького райсільгоспуправління. Через ліквідацію юргрупи в 1983 р. перейшла па посаду головного спеціаліста з питань роботи ради й правового обслуговування районного агропромислового об’єднання. У 1985 р. призначена начальником відділу контрольно-ревізійної і правової роботи РАПО. У 1985–1987 рр. обиралася до Дунаєвецької районної ради народних депутатів.
З 1987 р. Людмила Михайлівна пов’язала свій шлях зі здійсненням правосуддя й цілковито присвятила себе справі відновлення справедливості й порушених прав громадян. Спочатку була народним суддею Дунаєвецького районного народного суду. У 1990 р. обрана народним суддею Кам’янець-Подільського міського суду. У 1998 р. призначена суддею Апеляційного суду Хмельницької області. З 2010 до 2016 рр. була секретарем судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Хмельницької області.




За багаторічну плідну діяльність, сумлінне виконання службових обов’язків і високий професіоналізм нагороджена почесними грамотами Управління юстиції Міністерства юстиції України в Хмельницькій області (1996, 1997), Хмельницького обласного суду (1997), Хмельницької обласної державної адміністрації (2001, 2004, 2008), Верховного Суду України й Ради суддів України (2005), Ради суддів загальних судів України (2012) та почесною відзнакою Вищої ради юстиції.