СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ

Швайко
Микола Юрійович

Завідувач кафедри теоретичної і прикладної механіки (1971–1992), професор (1992–2011) Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара

Доктор фізико-математичних наук, професор, заслужений працівник вищої школи України.
Відомий вчений у галузі механіки і математики Микола Юрійович Швайко народився 12 квітня 1931 р. у с. Партенці Старокостянтинівського району Хмельницької області. У 1955 р. закінчив із відзнакою механіко-математичний факультет Львівського національного університету. Працював асистентом Білоруського інституту інженерів залізничного транспорту (м. Гомель). Навчався в аспірантурі Інституту машинознавства і автоматики АН України (м. Львів). В Інституті фізики і математики АН Киргизької РСР (м. Фрунзе) пройшов шлях від наукового співробітника до заступника директора з наукової роботи. З 1969 р. працює у Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара: професор кафедри теоретичної механіки (1969–1971), декан факультету підвищення кваліфікації (1971–1978), завідувач кафедри теоретичної і прикладної механіки (1971–1992), професор цієї кафедри (1992–2011). Творчий і вимогливий, Микола Юрійович зробив значний внесок

у підготовку фахівців з механіки деформівного твердого тіла. Читав курси теоретичної механіки, опору матеріалів, теорії коливань, теорії пружності, теорії в’язкопружності, теорії пластичності, теорії повзучості. Причому три останніх є інноваційними, прочитані в Україні вперше. Автор понад 200 наукових праць, у тому числі 2 монографій та 3 навчальних посібників з опору матеріалів і теорії коливань з грифом МОН України. М.Ю. Швайко започаткував наукову школу з фізично нелінійної механіки матеріалів. Найсуттєвіші результати отримав у теорії пластичності, стійкості елементів конструкцій з врахуванням історії навантаження (пам’яті матеріалів), розрахунку за граничним станом, а також у теорії інтегральних рівнянь спеціального типу, в яких невідомі функції знаходяться під знаком інтеграла і в межах інтегрування. Автор диференціально-нелінійного варіанта теорії пластичності, заснованої на концепції ковзання, який експериментально підтверджений при складному навантаженні по кусково-гладких траєкторіях навантаження. У межах теорії сформульовано та розв’язано задачі стійкості елементів конструкцій (стержнів, пластин, плит і тривимірних тіл) при складному до критичному навантаженні. Під керівництвом М.Ю. Швайка захищено 18 кандидатських дисертацій, 7 його учнів захистили докторські дисертації та стали професорами. Диференціально-нелінійний варіант теорії пластичності із розряду пізнавальних став робочою теорією, завдяки якій можна коректно ставити і ефективно розв’язувати важливі проблеми механіки деформованого твердого тіла з урахуванням пам’яті матеріалів. З 1972 р. професор М.Ю. Швайко є членом спеціалізованої вченої ради ДНУ із захисту дисертацій з механіки деформованого твердого тіла. Понад 10 років очолював спецраду. Впродовж 20 років був відповідальним редактором збірника наукових праць кафедри теоретичної та прикладної механіки. Неодноразово виступав з доповідями на всеукраїнських та міжнародних наукових форумах. Член Національного комітету з тео­ретичної та прикладної механіки, член Українського товариства з механіки руйнування матеріалів. Заслужений працівник вищої школи УРСР, заслужений професор ДНУ. Нагороджений Кембриджським біографічним центром медаллю «The 20th Century Award of achievement MCM. 1900–2000 years», включений до міжнародного біографічного довідника «Who’s Who in Science and Engineering. 2003–2004 7th Edition». Нагороджений почесною медаллю «За вірну службу ДНУ».