СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ

Рябченко
Володимир Іванович

ГОЛОВНИЙ НАУКОВИЙ СПІВРОБІТНИК ІНСТИТУТУ ВИЩОЇ ОСВІТИ НАПН УКРАЇНИ, ПРОФЕСОР КАФЕДРИ ЛІСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Доктор філософських наук, кандидат сільськогосподарських наук, академік Академії наук вищої освіти України, заслужений працівник народної освіти України.
Володимир Іванович Рябченко — чи не єдиний в Україні з аграріїв і лісівників за освітою, хто здобув науковий ступінь доктора філософських наук. Народився 22 квітня 1950 р. у с. Митькові Качкари Новоазовського району Донецької області у сім’ї колгоспників. Батьки рано пішли з життя, з 11 років виховувався в сім’ї старшого брата Анатолія і його дружини Галини. Закінчив М-Качкарівську восьмирічку та Красноармійську середню школу. Трудовий шлях почав у 1967 р. в колгоспі рідного села. Після трирічної служби на Північному флоті, з 1972 р., його подальше життя пов’язане з Українською сільськогосподарською академією (нині Національний університет біоресурсів і природокористування України, НУБіП України).

Після закінчення у 1977 р. лісогосподарського факультету працював заступником секретаря комітету комсомолу, де набув професійного досвіду роботи зі студентами. З 1980 р. — стажист кафедри лісової таксації, з 1981 р. — начальник навчальної частини, заступник проректора з навчальної роботи, з 1996 р. — проректор з виховної роботи і студентських справ. У 2000–2002 рр. — проректор з навчальної і виховної роботи. Нині — професор кафедри лісового менеджменту. Діяльність В.І. Рябченка на адміністративних посадах пов’язана з реформами в системі вищої освіти, в яких він брав безпосередню й активну участь на рівні провідного аграрного університету держави. Цей досвід реформування та вдосконалення освітнього процесу розповсюджувався в усій системі вищої аграрної освіти країни. Занурення в проблематику вищої освіти зумовило набуття ним нового наукового амплуа. З 2003 р. він переходить на наукову роботу в Інститут вищої освіти Національної академії педагогічних наук України й професійно заглиблюється в теоретичне осмислення набутого за чверть століття практичного досвіду й дослідження актуальних проблем вітчизняної вищої школи та сучасного українського суспільства, в якому ця школа функціонує й від якого вона безпосередньо залежна. У своєму науковому доробку В.І. Рябченко має понад 150 опублікованих праць, в т.ч. 12 монографій і навчальних посібників, серед яких «Технократизм і доля українського села» (2006), «Мова як засіб творення соціальної дійсності» (2011). Узагальнюючою його досвід і науковий доробок є монографія-дисертація «Вища школа України в загальноцивілізаційному контексті: соціально-філософський аналіз з позицій світоглядно-компетентнісного підходу». В.І. Рябченко відзначений Почесною Грамота Верховної Ради України, знаками «Відмінник освіти України», «Відмінник лісового господарства України», багатьма іншими нагородами. В.І. Рябченко має сина Віталія й чотирьох онуків — Олександра, Гліба, Єгора й Тимофія, які є найбільшою радістю й утіхою його життя. У відносинах з людьми він цінує понад усе свободу, відповідальність і порядність.