СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ

Андрієв

Петро Андрійович

Голова ради старійшин Полтавської обласної організації соборного козацтва України «Січ», почесний голова Полтавського обласного відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів

Водночас навчався у вечірній школі. З 1948 по 1953 рр. проходив військову службу. Спочатку — на відбудові шахт Донбасу. Потім служив у Центральній групі військ в Австрії, де пройшов школу військових автомеханіків та курси середніх командирів. Працював у м. Берндорф на заводі «Месершміт», який до війни випускав авіадвигуни, а після — став власністю Управління Радянського майна в Австрії. Подальшу службу проходив дільничним в порту Маріуполя, в Іркутську (РФ) на будівництві алюмінієвого заводу «Східтяжбуд». Працював землекопом, водієм лісовоза. З вересня 1953 р. — лейтенант запасу. Впродовж 1956–1960 рр. навчався в Ачинському індустріальному технікумі (Краснодарський край, РФ). Отримав призначення в Березовську трудову колонію для дітей-порушників закону на посаду головного механіка. Всі посади у закладі обіймали військові. Велика увага приділялась виховному процесу. За спогадами П.?А. Андрієва, за час його роботи у колективі не було якихось надзвичайних ситуацій. Туга за рідним краєм постійно переймала Петра Андрійовича. Дружина також хотіла, щоб їх ній син пішов до школи саме на землі дідів і прадідів. У 1962 р. родина переїхала у Полтаву, де мешкає постійно. Протягом 1962–1969 рр. П. А. Андрієв працював на заводі «Знамено» майстром, начальником ділянки, механіком транспортного цеху. З 1969 по 1990 рр. — головний механік полтавського спецуправління № 405 «Південелектромонтаж». Брав участь у будівництві заводів «Хіммаш», «Продмаш», реконструкції турбоцеху заводу «Електромотор». У 1974 р. бригада монтажників, у складі якої був Петро Андрієв, змонтувала прожекторні щогли на стадіоні «Ворскла» (колишній «Колос»). «Жодне спецуправління в Полтаві не взялося за складний монтаж, а наші досвідчені монтажники зібрали стальні конструкції на вищому рівні», — згадує він. Серед інших об’єктів, куди був направлений у відрядження, — м’ясокомбінати в Миргороді та Лубнах, молокозаводи в Полтаві, Хоролі, Лубнах, арматурний завод в Миргороді. Прокладав лінії кабельних мереж і тролейбусних ліній; працював на будівництві житла, соціальних та культурних закладів. Протягом 1990–1996 рр. — майстер-електромонтажник Полтавського експериментального ливарно-механічного заводу. Загальний виробничий стаж становить 55 років, в трудовій книжці понад 20 записів заохочень, премій, нагород, подяк. Характерно, що влітку під час відпустки не знав відпочинку, постійно з 1964 по 1977 рр. працював комбайнером, у власному здобутку 10 тис. тонн намолоченого зерна. З 1996 р. є членом Народного Руху України. У січні 2000 р. обраний головою Полтавського обласного відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів, очолював раду до 2005 р. Потім обраний почесним головою ради об’єднання. У 2004 р. на Великій Раді в Києві зі створення Соборного козацтва України «Січ» обраний до ради старійшин СКУ «Січ», згодом — головою Полтавської крайової ради старійшин. З 2005 р. продовжує роботу зі створення у районах області первинних осередків Спілки освітян України та осередків СКУ «Січ»: Гребінка, Пирятин, Чорнухи, Лохвиця, Гадяч, Зіньків, Диканька, Карлівка. Мета діяльності об’єднан­ня — консолідація українського суспільства, відродження історичної правди, відновлення та збереження культурної спадщини, залучення козацьких організацій до охорони культурної спадщини, фізкультурно-спортивної роботи та військово-патріотичного виховання. Представники козацтва беруть активну участь в АТО, захищаючи кордони України, займаються волонтерською діяльністю. Нагороджений медаллю «50 років Перемоги у Великій вітчизняній війни 1941–1945 рр.», медалями «Захиснику Вітчизни», «За трудову доблесть», грамотою «За активну участь в Помаранчевій революції». У поважному віці, будучи енергійним та життєлюбним, займається фізичними вправами, улюблений вид спорту — біг. До 60 років щоденно пробігав 10 км. До 40-річчя Перемоги подолав відстань у 40 км. Впродовж 40 років робив п’ятикілометрові запливи по річці Ворскла біля с. Кротенки. Активна громадська позиція та оптимізм Петра Андрійовича є особистим взірцем для молодого покоління.