Рожен
Леонід Миколайович
Керівник головного управління розвідки Служби безпеки України (1999–2000), голова правління Фонду ветеранів і співробітників зовнішньої розвідки України, кандидат економічних наук, генерал-лейтенант
За значний особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток України, вагомі трудові досягнення, нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня (2001).Авторитетний професіонал-розвідник Леонід Миколайович Рожен особисто брав участь у розробці й проведенні відповідальних операцій, які відзначалися на найвищому державному рівні, опікувався реорганізацією Служби зовнішньої розвідки України (СЗРУ).
Народився 1952 р. на Харківщині. Має дві вищі освіти. Службу в органах державної безпеки розпочав слухачем Вищої Червонопрапорної школи КДБ СРСР ім. Ф. Е. Дзержинського. З 1985 р. обіймав різні посади в підрозділах Першого управління КДБ УРСР (зовнішня розвідка). За час служби брав участь у багатьох спецопераціях за кордоном: здобув документацію та зразки завдяки яким на заводі ім. В.О. Малишева створено новий танк, який за тактико-технічними характеристиками увійшов у трійку найкращих танків світу; надав зразки засобів ураження закритих командних пунктів, які знаходяться на глибині 200–300 м; в Україну переправлені важливі біоматеріали для розвитку біотехнологій.
|
За участь у здобуванні окремих компонентів для створення радянського космічного корабля багаторазового використання «Буран» Л. М. Рожен у 1985 р. отримав орден «Знак пошани», який вручив Перший секретар ЦК компартії України В. В. Щербицький.
У 1988 р. — начальник головного відділу розвідки Одеського обласного управління КДБ УРСР, а з 1992 р. — заступник начальника управління — начальник головного відділу розвідки управління СБУ в Одеській області.
За власною ініціативою перейшов працювати у Міністерство транспорту, згодом — Міністерство зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі, Міністерство закордонних справ, ДК «Укрспецекспорт», опікувався масштабними контрактами, зокрема щодо постачання 320 танків у Пакистан.
З лютого 1999 р. по листопад 2000 р. Л. М. Рожен очолює Головне управління розвідки СБУ, активно займаючись її реформуванням. З метою конспірації Головного управління, яке було розташоване в центрі столиці, біля Києва створено нову інфраструктуру з адміністративними корпусами, закритими мережами зв’язку, охоронною системою, засобами життєзабезпечення, спортивними комплексами, службовим житловим фондом. Автономне розміщення стало вагомим кроком до відокремлення зовнішньої розвідки від СБУ і створення у 2004 р. СЗРУ як самостійного спеціального державного органу.
З 2000 по 2002 рр. — перший заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України. Водночас — голова Комітету з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю та голова Ради з питань розвідки при Президентові України, голова комісії зі знищення стратегічних наступальних озброєнь. Брав участь у виконанні рішення керівництва держави про набуття Україною без’ядерного статусу, знищенні ракетних шахт і утилізації твердопаливних елементів ракетних установок, хоча вважає, що знищення досягнень технічної думки негативно позначилося на обороноздатності країни. Л. М. Рожен відстоював інтереси України в ООН.
З 2004 р. Л. М. Рожен — голова правління Фонду ветеранів і співробітників зовнішньої розвідки України. Фонд популяризує кращі традиції для зміцнення престижу СЗРУ. Опікується патріотичною підготовкою вихованців кадетських корпусів. Видає книжки, підготовлені на основі архівних матеріалів та спогадів ветеранів зовнішньої розвідки.
Нагороджений багатьма медалями і почесними відзнаками СРСР і України.
Кредо: «Життя — державі, честь — нікому».
|