СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ

Поповський
Анатолій Михайлович

Професор кафедри мовної підготовки Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, професор кафедри української мови Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара

Доктор філологічних наук, професор.
Вчений-філолог Анатолій Михайлович Попов­ський започаткував наукову школу з проблем вивчення мови творчої спадщини письменників, вилучених з історичного процесу формування української культури. У колі досліджень також історія української літературної мови, лексикографія, діалектологія, ономастика, термінологія, дериватологія, риторика, поетичний синтаксис, краєзнавство. Народився 29 жовтня 1935 р. у с. Приют Магдалинівського району Дніпропетровської області. У 1962 р. закінчив історико-філологічний факультет (спеціальність — українська мова та література) Дніпропетровського державного університету, був рекомендований професором В. С. Ващенком для педагогічної роботи на кафедрі української мови. У 1972 р. захистив кандидатську дисертацію «Лінгвістичне та історико-культурне значення полтавських говорів у формуванні української літературно-національної мови». З 1974 р. — доцент кафедри

української мови. У 1990 р. захистив докторську ди­сертацію «Південноукраїнські джерела в історії формування української літературної мови». З 1991 р. — завідувач кафедри загального та слов’янського мовознавства, з 1992 р. — професор, а з 1998 р. — професор кафедри української мови Дніпропетровського державного університету імені Олеся Гончара. З 1998 р. — професор кафедри українознавства, невдовзі — кафедри мовної підготовки Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. Анатолій Поповський є автором понад 850 пуб­лікацій. Високо оцінені науковою громадськістю навчальні посібники: «Мова фольклору та художньої літератури Південної України ХІХ — початку ХХ століття», «Значення південноукраїнських степових говорів у формуванні літературно-національної мови», «Словничок московсько-український Андрія Самохваліва», «Лінгвістичне та історико-культурне значення полтавських говорів у формуванні української літературно-національної мови». Співавтор «Енциклопедії Сучасної України», «Української літературної енциклопедії» у 5 томах, «Українська мова. Енциклопедія» та «Шевченківської енциклопедії». Член редколегії багатьох громадських, літературно-художніх та наукових часописів, а також наукових збірників деяких вишів України. Підготував 17 кандидатів філологічних наук. Член спеціалізованих рад із захисту кандидатських дисертацій ДНУ імені Олеся Гончара та Запорізького національного університету. А. М. Поповський — учасник 210 міжнародних симпозіумів. Голова Конгресу української інтелігенції Дніпропетровщини (1992–2012), голова міського товариства «Просвіта» (1994–2013). Делегат III, IV Всесвітнього Форуму Українців, учасник міжнародних конгресів україністів (Чернівці, 2002, Донецьк, 2005). Удостоївся визнання Міжнародного біографічного центру (Кембридж, Великобританія, 1995) за наукові праці з україністики та почесного звання Американського біографічного інституту — «Людина року» (1997). Нагороджений знаками «Відмінник освіти України», «Петро Могила» та ін. Дружина Людмила Григорівна — філолог, подружжя виховало доньку Олександру й сина Михайла. Життєве кредо: «Навчіться так любити Україну, як любили її Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Олександр Довженко, Олесь Гончар, Василь Симоненко, Василь Стус, В’ячеслав Чорновіл».