СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ

Пилипенко
Микола Iванович

завідувач кафедри радіології та радіаційної медицини Харківського національного медичного університету, Директор державної установи «Інститут медичної радіології ім. С. П. Григор’єва» (1987–2013), засновник і почесний голова Українського товариства радіаційних онкологів

Член-кореспондент Національної академії медичних наук України, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, член-кореспондент Міжнародної академії біоенерготехнологій.
Визнаний у світі видатний український науковець, Микола Іванович Пилипенко понад 50 років плідно працює в усіх напрямах медичної радіології. З його ім’ям пов’язаний розвиток в Україні наукових основ та реалізація новаторських ідей у променевій діагностиці, терапії та патології, дозиметричному супроводі радіологічних процедур, оптимізації променевого навантаження на медичний персонал і пацієнтів. Він є основоположником сучасної української терміно-системи радіології, розв’язав проблему її стандартизації, склавши перший і єдиний «Український радіологічний словник». Народився вчений 9 травня 1937 р. Після семирічки вступив до Харківського рентгенівського технікуму, по закінченні якого у 1954 р. зарахований на лікувальний факультет Харківського медичного інституту. Студентом 6 курсу працював в районній лікарні м. Ізюм, потім — у с. Приколотне на Харківщині. З 1962 р. навчався на кафедрі рентгенології Харківського медичного інституту в клінічній ординатурі та аспірантурі, з 1982 р. і донині — завідувач кафедри радіології та радіаційної медицини Харківського національного медичного університету. У 1966 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Стан органів регуляції при опіково-радіа­цій­ному ураженні». У докторській дисертації «Количественный анализ транспорта радиофарм­препа­ратов при заболеваниях почек» (1987) розробив математичні моделі кінетики радіофарм­препаратів в організмі людини в нормі й при захворюванні нирок. Вагомі наукові здобутки і організаторські здіб­ності, власне бачення шляхів розвитку променевої діагностики та променевої терапії стали підставою для призначення М. І. Пилипенка у 1987 р. директором Харківського науково-дослідного інституту медичної радіології МОЗ України (нині — ДУ «Інститут медичної радіології ім. С. П. Григор’єва НАМН України»). Під його керівництвом інститут набув високої репутації, став провідним координаційним і методичним центром у царині радіології в Україні. Першим в Україні Микола Пилипенко почав упровадження ЕОМ у практику променевої діагностики і променевої терапії. За час роботи в інституті виступив ідеологом та керівником понад 25 наукових проектів. Під його керівництвом та за технічного сприяння МАГАТЕ створено еталон одиниць експозиційної дози і потужності експозиційної дози ікс-проміння для забезпечення дозиметрії у закладах системи охорони здоров’я України. Саме з ініціативи М. І. Пилипенка розроблено програму забезпечення якості променевої терапії в онкологічних закладах України відповідно до міжнародних вимог МАГАТЕ, налагоджено програму термолюмінесцентного аудиту «доза-поштою» та впроваджено її в систему охорони здоров’я. З 1998 р. інститут за ініціативи М. І. Пилипенка виступає національним координатором постійно діючого проекту МАГАТЕ/ВООЗ із проведення поштового термолюмінесцентного дозиметричного аудиту якості дистанційної променевої терапії в онкологічних диспансерах України. Починаючи з 2000 р., Микола Іванович керує 3 національними проектами, які виконувалися за програмою технічного співробітництва з МАГАТЕ. З 2006 р. — активний учасник 3 проектів українсько-шведської співпраці з питань дозиметрії та контролю якості у променевій діагностиці та променевій терапії. М. І. Пилипенко стимулював розвиток біологічної дозиметрії, а також єдиної в державі фахової служби метрології в радіологічній галузі, що працює як повірково-метрологічний центр із забезпечення вимірювань іонізувальних випромінень в установах МОЗ та НАМН України.

Важливим внеском Миколи Івановича Пилипенка в теорію та практику медицини стали розробка і впровадження нових інформаційних технологій для проведення моніторингу стану здоров’я медичного персоналу, професійно пов’язаного з дією іонізувального випромінення, створення сучасних протоколів променевої терапії для лікувальних закладів системи охорони здоров’я України. Микола Іванович виступив автором ідеї та керівником проекту в ме­жах Державної комплексної програми «Здоров’я нації», за яким уперше в історії української радіології було розроблено Національні рекомендовані рівні опромінення пацієнтів у рентгенодіагностиці. Професор М. І. Пилипенко є співавтором 2 нау­кових відкриттів «Явище аномальної зміни інтенсивності потоку квантів проникного проміння моно- та багатоелементними середовищами» (1997) та «Явище збудження інтенсивного вторинного ікс-проміння в шарі рентгенолюмінофора» (2000). Відкриття зроблені у співпраці з колегами КБ «Південне». В результаті спільної праці також створені нові радіозахисні матеріали для медичної практики, захищені патентами. Лікар-радіолог вищої кваліфікації, він щорічно консультує понад 1500 хворих з використанням традиційної рентгенодіагностики, комп’ютерної томографії, радіонуклідних досліджень і магнітно-резонансної томографії. Вперше в Україні впровадив в практику розглядів історій хвороби кожного онкологічного хворого на мультидисциплінарних онкологічних консиліумах. Під його керівництвом підготовлено, видано і впроваджено в роботу онкологічних диспансерів України «Протоколи надання медичної допомоги хворим на новоутворення та хворим з променевими ушкодженнями». Переклав для українських радіологів з англійської мови низку важливих методичних документів МАГАТЕ з підготовки радіотерапевтичних технологів, медсестер, онкологів; «Європейську хартію навчання з клінічної радіології»; «Поради щодо опромінення іонізувальною радіацією під час вагітності». Організував систему неперервної внутрішньоінститутської освіти лікарів та науковців клініки на щотижневих реферативних конференціях. Створив при інституті відділ наукової організації радіологічної допомоги населенню. Завдяки ентузіазму і наполегливості Миколи Івановича Інститут медичної радіології оснащено сучасним радіотерапевтичним комплексом Сііпас 600С на базі лінійного прискорювача, що вивело клініку інституту на технологічний рівень провідних радіологічних установ Європи. У 1993 р. Микола Іванович заснував перше в Україні фахове науково-практичне видання з медичної радіології — «Український радіологічний журнал». За ініціативи і організаційного внеску Миколи Івановича 1999 р. засновано Українське товариство радіаційних онкологів (УТРО), обраний першим головою, а згодом — почесним головою. У 2000 р. професор М. І. Пилипенко заснував Харківськоий регіональний благодійний протираковий фонд. Протягом тривалого часу, починаючи з 1996 р., М. І. Пилипенко очолює Проблемну комісію «Медична радіологія» МОЗ та НАМН України. У науковому доробку професора М. І. Пилипенка — 410 наукових статей, 7 монографій, 4 підручники і 21 навчально-методичний посібник; має 21 патент на винаходи і 2 дипломи на відкриття. Підготував 9 докторів та 18 кандидатів медичних наук. Він є членом Національної комісії з радіаційного захисту населення України при Верховній Раді України, членом редколегій журналів «European Journal of Nuclear Medicine» та «Міжнародного медичного журналу», членом Асоціації радіологів Північної Америки (RSNA), Європейського товариства радіаційних онкологів (ESTRO) та Європейського товариства ядерної медицини (ESNM). За вагомий внесок у вирішення науково-практичних проблем медичної радіології нагороджений Грамотою Верховної Ради України «За заслуги перед українським народом» (2003), академічною премією Академії медичних наук України за словник «Радіологічна термінологія» (2002), відзначений почесним знаком «Відмінник охорони здоров’я» (1972). Нагороджений дипломом і медаллю К. Рентгена Європейської академії природничих наук (2009), медаллю ім. П. Л. Капиці Російської академії природознавчих наук (1997) та срібною медаллю ім. І. П. Павлова «За развитие медицины и здравоохранения» (2000); дипломом та медаллю «Незалежність України» III ступеня президії Міжнародного академічного рейтингу «Золота Фортуна» в номінації «За вагомий внесок у становлення та розвиток вітчизняної медичної радіології, зміцнення міжнародних наукових зв’язків, а також за розбудову та впровадження науково-педагогічних методик викладання променевої діагностики та променевої терапії» (2010); має відзнаку «Патріот України» Інституту соціально-політичних ініціатив (2012). З 2012 р. — почесний професор Харківського національного університету радіоелектроніки. Життєве кредо науковця — вислів Карла Густава Юнга: «…я просто переймаюся долею індивідуальної людини — тієї безмірно малої частинки, на якій тримається світ і в якій навіть Бог шукає свою мету».