СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ

Кузьменко
Микола Якович

Професор кафедри хімічної технології високомолекулярних сполук Українського державного хіміко-технологічного університету

Доктор хімічних наук, професор.
Микола Якович Кузьменко — вчений, який присвятив свою діяльність вивченню властивостей полімерних матеріалів: синтезу і дослідженню властивостей олігомерних карбофункціональних кремній-, титан-, борвмісних з’єднань та поліуретанових, поліепоксидних, поліефірних та інших матеріалів на їхній основі (покриттів, герметиків, клеїв, пін, блочних матеріалів тощо) з наперед заданим комплексом властивостей. Крім того, одночасно займається питаннями вивчення можливостей використання крупнотонажних відходів хімічних виробництв у суміжних галузях господарського комплексу України. Науково довів, що розвиток цільових полімерних матеріалів з атомами Ti, B в структурі є економічно і технологічно вигіднішим в порівнянні з кремнійорганічними сполуками (на 40/80%). Народився 18 січня 1939 р. у с. Грецьке (Краснодарський край, Росія). Середню освіту здобув у Ростовському науково-дослідному гірничо-будівельному технікумі за фахом

«Промислове та цивільне будівництво». Трудове становлення розпочав у 1957 р. з призначення майстром в СУ-3 треста «Долінськ­шахтобуд» Чурбай-Нуринського району Карагандинської області. У 1958–1961 pp. служив в лавах Радянської Армії, після демобілізації навчався у Краснодарському політехнічному інституті. У 1967 р. за направленням переїхав на роботу до Києва. У столиці працював інженером-технологом на оборонному підприємстві, потім закінчив аспірантуру та продовжив життєвий і науковий шлях у Дніпропетровську: спочатку на посаді голови сектору пігментованих покриттів ЦЗЛ Дніпропетровського лакофарбового заводу імені Д. І. Менделєєва; згодом перейшов в Дніпропет­ровський хіміко-технологічний інститут, спочатку старшим науковим співробітником, асистентом, доцентом, потім професором кафедри хімічної технології високомолекулярних сполук де і продовжує працювати. Там же захистив кандидатську (1972) та виконав і захистив докторську (1996) дисертації. У науковому здобутку Миколи Яковича 366 наукових праць, з яких: 99 авторських свідоцтв СРСР на винаходи, патенти України та Російської Федерації; 1 монографія; 4 підручника; 116 статей у провідних спеціалізованих виданнях. Наразі ще 2 навчальних посібника знаходяться в редакції і готуються до друку; 154 рази результати праці по окремим розділам наукових досліджень публікувались або докладались на різного роду міжнародних, всеросійських або українських технічних конференціях. Серед здобутків науковця: впровадження в 1985 р. технології використання відходів виробництва адипінової кислоти на Північно-Донецькому ПО «Азот» в виробництві бетонів; впровадження в 1990 р. на Тересвянському ДОКу технології виробництва малотоксичних деревно-стружкових плит; в 1991 р. на Дніпродзержинському ВО «Дніпродзержинськ-залізо­бетон» — впровадження поліуретанового клею «Герметол», для якісного склеювання деревних деталей; в 2012 р. у Дніпропетровську на НВО «Укрполіхімсинтез» впроваджено виробництво поліакрилатного термоактивуємого клею «ДАКСС». Впроваджені у виробництво роботи було відзначено срібною та золотими медалями ВДНГ СРСР та УРСР, дипломами та грошовими преміями. Одружений, має двох дітей та трьох онуків. Життєве кредо: «Дорогу здолає тільки той, хто йде».