СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ

Ерайзер
Леонід Миколайович

Професор кафедри технології неорганічних речовин і екології Одеського національного політехнічного університету

Доктор технічних наук, професор.
Життєвий і науковий шлях Л. М. Ерайзера пов’я­заний з Одесою: в цьому місті вчений здобув вищу освіту, пройшов педагогічне становлення. Послідовник Одеської наукової школи хіміків-технологів, Леонід Миколайович займається вивченням фізико-хімічних основ і технологією виробництва неорганічних речовин, мінеральних добрив та солей. Також працював у таких напрямах, як акустична коагуляція аерозолів у процесах очищення відведених газів хімічних виробництв; технологія мінеральних добрив — карбамід, аміачна і калійна селітра, вуглеамонійні солі, рідкі азотні добрива; технологія неконцентрованої азотної кислоти і окиснювачів ракетних палив. Народився 17 квітня 1938 р. у м. Запоріжжя. Упродовж 1955–1960 рр. навчався на хіміко-технологічному факультеті Одеського політехнічного інституту, після чого ще три роки здобував освіту в аспірантурі альма-матер при кафедрі технології та автоматизації хімічних виробництв. З 1964 до 1974 рр. проходило становлення Леоніда Миколайовича як науковця

у Сєверодонецькому філіалі державного науково-дослідного і проект­ного інституту азотної промисловості в Луганській області: старший науковий співробітник, керівник сектору, завідуючий лабораторією азотної кислоти і азотних добрив. За результатами наукових пошуків цього періоду в 1970 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Исследование физико-химических основ и технологии получения жидких углеаммонийно-мочевинных удобрений». Подальший науковий шлях Л. М. Ерайзера пов’я­заний з теперішнім Одеським національним політехнічним університетом: старший науковий співробітник, старший викладач, доцент, професор кафедри технології неорганічних речовин і екології. Докторську дисертацію захистив у 1991 р., обравши темою дослідження «Одержання рідких азотних і комплексних добрив, концентрованих комплексних добрив та консервантів. Технологія та фізико-хімічний аналіз». Загальний науковий доробок ученого становить понад 130 наукових праць, ним отримано 13 авторських свідоцтв та патентів на винаходи. Результати досліджень були впроваджені при створенні промислового агрегату виробництва рідких вуглеаміакатів потужністю 100 тис. тонн на рік на Сєверодонецькому ПО «Азот»; під час отримання рідких комплексних та суспензійних добрив на Сумському ПО «Хімпром» та Балаковському хімзаводі; при отриманні та випробуванні дослідно-промислової партії азотно-карбонатних консервантів цукрового буряку на Яготинському заводі. Дослідження здійснювались у співпраці з Науково-дослідницьким інститутом по добривам та інсектофунгіцидам (м. Москва) та його Воскресенським філіалом, науково-дослідним центром «АКСО» НАН України та Сєверодонецьким інститутом «Хімтехнологія» УкрНДІ виноградарства та виноробства ім. Таірова. Нині Леонід Миколайович — член Нью-Йорксь­кої академії наук. Здійснював наукове керівництво і консультував 4 аспірантів, які успішно захистили кандидатські дисертації, 2 здобувачі працюють над дослідженнями. Упродовж декількох років був членом спеціалізованих рад із захисту дисертацій в ОНПУ та Фізико-хімічному інституті ім. Богатського НАН України. У 1970 р. був нагороджений медаллю «За доб­лестный труд». Одружений, має доньку та двох онучок. Життєве кредо: «Дорогу здолає той, що йде». Захоплюється музикою та живописом.