СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ

Ганіткевич
Ярослав Володимирович

Професор-стипендіат Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького

Доктор медичних наук, професор.
Людина, яка життя присвятила дослідженню історії медицини і, врешті, стала невід’ємною частиною цієї історії, а в чомусь — її творцем. У насиченому подіями житті Ярослава Володимировича мали місце і політичні репресії, і гіркота Другої світової, і тривала професійна реалізація на Батьківщині. Він єдиний, хто на той час викладав свої дисципліни українською мовою, незважаючи на спротив керівних органів, і не зупинявся у натхненному пошуку нових імен в історії української медицини. З близько 500 наукових праць професора до історії медицини належать понад 200. З них 17 книжок, найбільш відомі: «Українські лікарі», «Українські лікарі-вчені…», «Історія української медицини в датах та іменах», «Український медичний календар…», підручник «Історія медицини» (у співавт.); наукові статті в журналі «Vesalius» (Лондон), низка публікацій в «Енциклопедії сучасної України». Народився 9 липня 1929 р. у м. Радехів Львівського воєводства Польщі. Вищу освіту здобув на лікувальному факультеті Львівського державного медичного інституту, там же продовжив навчання в аспірантурі. З 1952 р. — асистент, лекційний асистент

кафедри нормальної фізіології в альма-матер. З 1956 р. звільнений з інституту, став працювати асистентом, згодом доцентом кафедри нормальної фізіології вже у Івано-Франківському медичному інституті, якому присвятив 14 років свого життя! З’ясував роль жовчі в фізіології й патології організму. У 1968 р. — успішно захистив докторську дисертацію в Донецьку. Ярослав Володимирович відмовився від запрошення на роботу в Росії та Середній Азії, у 1970 р. був обраний в Україні професором, завідувачем кафедри фізіології людини і тварин Чернівецького державного університету. Започаткував напрямок — дослідження фізіологічної ролі поверхневоактивних речовин. У 1981 р. повернувся до Львова, працював провідним науковим співробітником, керівником лабораторій в інститутах Академії наук України. У 1989 р. доля знову зводить Я. Ганіткевича з Львівським медичним інститутом, де він організовує спільно з директором, професором М. П. Павловським лабораторію жовчно-кам’яної хвороби, дослідив мікроструктуру жовчних камінців, всебічно вивчив закономірності їх формування. В умовах нової хвилі національного відродження став одним із ініціаторів відродження Наукового товариства імені Шевченка у Львові і його Лікарської комісії, один із перших дійсних членів НТШ, відновив видання Лікарського збірника НТШ. Численні всеукраїнські й міжнародні конгреси у 10 країнах, конференції та симпозіуми пройшли не без участі видатного вченого Я. В. Ганіткевича. Виступав на 34-й науковій конференції Українського лікарського товариства Північної Америки (УЛТПА, Лейк-Таго, штат Невада, США) та в Українському культурному осередку (Чикаґо). Перший лауреат Всеукраїнської премії ім. І. Огієнка серед медиків. За вагомі особисті заслуги в розвитку медичної науки відзначений багатьма нагородами, медаллю «Golden Fleece». Як науковий керівник, вчений підготував зі своєї спеціальності понад 3000 лікарів і кілька сотень біологів, 7 кандидатів наук. Його науковці і випуск­ники відомі далеко за межами України. Серед ключових питань, які хвилюють Я. В. Ганіткевича останнім часом, — розвиток і викладання в Україні історії медицини, відновлення в державі університетської автономії, відміна системи двоступеневого присвоєння вчених звань.