|
|
Слющинський Богдан Васильович Завідувач кафедри політології, філософії та соціології Маріупольського державного університету
Доктор соціологічних наук, професор.
Богдан Васильович – український соціолог, дослідник проблем соціології музичної культури, соціології управління, соціології міжкультурної комунікації, соціології міжнародних відносин, етнокультури, етнополітології та етнодержавознавства.
Народився у с. Стрептів Кам’янка-Бузького району Львівської області. Трудове становлення розпочав ще до навчання у виші: будучи студентом Львівського державного музичного училища працював концертмейстером дитячої студії Палацу культури Львівського трамвайно-тролейбусного управління.
Після служби в армії з 1969 р. продовжив роботу в музичній сфері, керував ансамблем баяністів ПТУ № 48 у м. Львів, упродовж 1969–1972 рр. викладав у Львівській вечірній школі загальної музичної освіти. У 1970 р. вступив до Львівського державного політехнічного інституту на факультет машинобудування за спеціальністю «Автомобілі та трактори».
Наступний життєвий етап Богдана Васильовича розпочався у Російській Федерації, на острові Сахалін, куди він виїхав у 1972 р. У Тимовській дитячій музичній школі працював спочатку викладачем, а згодом директором. З 1974 до 1983 рр. – завідувач відділу культури Тимовського райвиконкому Сахалінської області. Паралельно з роботою навчався у Хабаровському державному інституті культури на факультеті культурно-освітньої роботи за спеціальністю «Клубний працівник вищої кваліфікації – керівник самодіяльного оркестру народних інструментів».
У роки, проведені на Сахаліні, Богдан Васильович розгорнув активну діяльність із поширення художньої освіти і культури серед молоді, в якій особисто брав участь. Створив жіночий вокальний ансамбль «Сахаліночка», відкрив дитячу художню школу, хореографічну школу, історико-краєзнавчий музей, кіно-фотостудію «Тим» (яка згодом отримала звання народної), музей старовинної діючої кіноапаратури, парк культури та відпочинку, організував оркестр народних інструментів. Кінофільми, які знімала кіностудія «Тим», були відзначені на ІХ Міжнародному кінофестивалі у Болгарії в 1976 р. Крім того, грав у народному театрі, був позаштатним кореспондентом обласної газети «Радянський Сахалін», виступав із сольними концертами.
У 1983 р. повернувся в Україну. У м. Жданов Донецької області (нині – м. Маріуполь) з 1983 по 1985 рр. працював заступником директора Палацу культури металургів комбінату ім. Ілліча, з 1985 по 1986 рр. – директором дитячої і вечірньої музичної школи № 1. Тривалий час, упродовж 1986–2000 рр. Богдан Васильович завідував відділом культури Ждановської міської ради.
Завдяки наполегливій праці та ініціативності Б.В. Слющинського у Жданові відкрито музей побуту та етнографії населення Приазов’я, літературний музей, дитячу школу мистецтв, парк культури і відпочинку «Веселка», історичну бібліотеку ім. М. Грушевського. Також він сприяв організації і розвитку камерного ансамблю «Ренесанс».
|
У 1995 р. закінчив повний курс Українського інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів освіти за фахом «Управління трудовими ресурсами».
З 2000 р. працював у Приазовському державному технічному університеті: доцентом кафедри музикознавства, заступником завідувача цієї кафедри та заступником декана гуманітарного факультету. Через три роки продовжив педагогічну діяльність у Маріупольському державному гуманітарному університеті (нині – Маріупольський державний університет), де працює донині. У цьому навчальному закладі Богдан Васильович пройшов трудовий шлях від доцента кафедри соціально-політичних дисциплін, декана філологічного факультету до професора, завідувача кафедри політології, філософії та соціології.
У 2000 р. захистив докторську дисертацію отримав науковий ступінь «Доктор філософії в галузі соціології». З 2002 р. є кандидатом соціологічних наук, з 2011 р. – доктором соціологічних наук. У 2011 р. Б.В. Слющинському присвоєно вчене звання професора кафедри філософії та соціології Маріупольського державного університету.
Б.В. Слющинський – член-кореспондент Української академії політичних наук, член Національної спілки письменників України, член Національної всеукраїнської музичної спілки, член творчого об’єднання композиторів Донеччини.
Автор понад 120 наукових праць, з яких: 3 монографії: «Від влади сім’ї до влади державної», «Суспільство. Культура. Бюрократія», «Міжкультурна комунікація в українському Приазов’ї»; 2 навчальні посібники з грифом Міністерства освіти та науки України для студентів вищих навчальних закладів – «Соціологія музичної культури», «Історія суспільно-політичної думки», 12 навчально-методичних посібників для студентів вищих навчальних закладів, а також багато статей для енциклопедичних словників, статей у колективних монографіях та наукових фахових журналах тощо.
У Маріупольському державному гуманітарному університеті Богдан Васильович заснував студентське літературне об’єднання «Перлини слова», яке щомісячно видає свій альманах. До того ж, він сам є не тільки науковцем і педагогом, а й поетом та композитором. Видав сім поетичних збірок, зокрема, «Втомлена надія», «В обіймах часу», «Подих вітру», «Світанкова роса». Крім одноосібних видань, поезія та проза були надруковані у колективних збірниках, серед яких книги «Земле рідна колискова (українські поети Донеччини)», «Мы из Азовья», літературно-художній альманах «Маріуполь», який заснував сам автор у 1998 р. і був його головним редактором у 1998–2000 рр., та численних інших.
На сьогодні Б.В. Слющинський входить до складу редколегій багатьох наукових журналів, є членом бюро Донецького відділення Соціологічної асоціації України, членом журі різних заходів, керує студентським науковим товариством «Етнокультура і суспільство», літературним об’єднанням «Перлини слова». Був режисером багатьох міських заходів (День міста, Фольклорний фестиваль), здійснив постановку опери П.І. Чайковського «Євгеній Онєгін», яка успішно іде і сьогодні.
У 1990 р. Богдана Васильовича нагородили медаллю СРСР «Ветеран праці». За вагомий особистий внесок у розвиток науки та освіти шанований педагог відзначений подяками голови Донецької обласної державної адміністрації; багатьма дипломами та почесними грамотами Міністерства культури СРСР та України, Маріупольської міської ради; знаком Міністерства культури СРСР «За відмінну роботу», знаком Міністерства освіти та науки «Відмінник освіти». Має пам’ятні нагороди за власну творчу діяльність: дипломант міжнародного фестивалю ліричної пісні «Отчий дім» імені Є. Мартинова, його пісні ставали лауреатами міжнародних фестивалів естрадної пісні імені І. Дунаєвського та імені К. Шульженко.
Одружений, має дітей та онуків. Життєве кредо Б.В. Слющинського: «Життя – це вічна корекція власних помилок».
|
