ОНОПЕНКО
Василь Васильович
ГОЛОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
|
Народився в 1949 р. в с. Великі Крушленці Вінницької області. Після закінчення восьми класів вступив до Львівського технікуму зв'язку, склав екстерном екзамен за весь курс середньої школи. На останньому курсі технікуму став студентом Вінницького політехнічного інституту. Василь Онопенко захопився правом в армії. Отож після служби, залишивши Вінницький політех-нічний, вступив до Харківського юридичного інституту імені Ф. Е. Дзержинського. Престижний навчальний заклад закінчив з відзнакою. Василю Онопенку запропонували роботу в цьому інституті на кафедрі цивільного права, але за сімейними обставинами він змушений був повернутися на Вінниччину. У 1975–1976 рр. працював стажистом Літинського районного суду Вінницької області. Протягом 1976–1981 рр. – народний суддя, голова Літинського районного суду Вінницької області. З 1981 по 1985 р. обіймав посаду заступника голови Чернівецького обласного суду. Протягом 1985–1991 рр. працював суддею Верховного Суду України (цивільна колегія). З 1991 по 1992 р. – заступник міністра юстиції України з питань законодавства. З 1992 по 1995 р. – міністр юстиції України. Василь Онопенко – народний депутат України ІІІ, ІV, V скликань. У третьому скликанні (з липня 1998 р.) очолював підкомітет з питань законотворчості, систематизації законодавства України та узгодження його з міжнародним правом Комітету Верховної Ради з питань правової реформи. У травні 2000 р. обраний членом Вищої Ради юстиції України. З травня 2002 р. очолював Комітет з питань правової політики. За час роботи у Верховній Раді підготував понад 150 законопроектів, серед них – про судовий устрій, про відшкодування державою втрат громадян, заподіяних недобросовісною діяльністю довірчих товариств, про внесення змін і доповнень до Закону України ''Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності'', ''Про поширення статусу держслужбовця на учителів і медиків'', ''Про поширення загального стажу на осіб, які відбувають покарання''; щодо скорочення термінів утримання під вартою і застосування арешту лише судом; зміни до законодавства про місцеве самоврядування. Василь Онопенко очолював тимчасову підкомісію з розроблення проектів Цивільного кодексу; кодексу Адміністративного судочинства; про зняття депутатської недоторканності з депутатів місцевих рад; про доступ до судових рішень; про закони та законодавчу діяльність; про тимчасовий порядок фінансування судової влади та ін. У 1994 р. В. Онопенко створив і очолив Партію прав людини. З 1996 р. – голова СДПУ (о). З жовтня 1998 р. і до вересня 2006 р. – голова Української соціал-демократичної партії. 29 вересня 2006 р. В. Онопенко обраний Головою Верховного суду України. Василь Онопенко – автор понад 100 наукових праць, книги ''Знаю як'' (1998). Заслужений юрист України, кандидат юридичних наук – захистив кандидатську дисертацію ''Актуальні проблеми кодифікації цивільного законодавства''. Василь Онопенко належить до нової генерації державних діячів, тих, кому будувати майбутнє України. У нього для цього є всі дані: професіоналізм, досвід, принциповість, порядність, чесність і дотримання слова. Він єдиний міністр у новітній історії України, який з власної ініціативи подав у відставку, протестуючи проти беззаконня, антинародної політики правлячого режиму, незгода з курсом Президента Л. Д. Кучми. Одружений. Має двох доньок та трьох онуків. Життєве кредо: ''Прощати і тримати удари'', ''Закон має бути однаковим для всіх – без винятків і привілеїв''.
|
Логос Україна ОМЕЛЬЧЕНКО Ірина Костянтинівна Зміст ОРЕЛ Анатолій Сергійович