МАКАРЕВИЧ
Микола Петрович
ПЕРШИЙ ЗАСТУПНИК МІНІСТРА
ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНИ У ВІДСТАВЦІ
|
Народився 28 жовтня 1940 р. у с. Каменно-Товкачі Овруцького району Житомирської області. Трудову діяльність розпочав у 1954 р. Після закінчення гірничого відділення Київського індустріального технікуму працював старшим техніком, радистом-вибухівником сейсмічних партій тресту ''Укрнафтогеофізика''. Служив в армії. Випускник першого випуску міжнародно-правового відділення юридичного факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1966). У той час в Україні було мало установ, де могли б застосувати свої знання фахівці цієї професії. На практиці міжнародну тему почав освоювати в Київському обкомі комсомолу. З жовтня 1966 р. і до теперішнього часу – у системі Міністерства закордонних справ. Спочатку – аташе протокольно-консульського відділу, пізніше – у відділах преси, міжнародних організацій, міжнародних економічних організацій, генеральному секретаріаті, консульському відділі. У 70-х роках ХХ ст. працював у Постійному представництві України при ООН у Нью-Йорку; у 80-х – у Постійному представництві СРСР при міжнародних організаціях у Відні. М. П. Макаревич брав участь у багатьох сесіях Генеральної Асамблеї ООН та міжнародних конференціях з кодифікації й уніфікації міжнародного права. У радянські часи до української делегації входили представники Спілки письменників України. Миколі Петровичу пощастило працювати разом з Олесем Гончарем, Борисом Олійником, Павлом Загребельним, Юрієм Мушкетиком, Ростиславом Братунем, Миколою Вінграновським, Романом Іванчуком, Романом Лубківським та ін. На все життя М. П. Макаре-вичу запам'яталися зустрічі з Олесем Гончаром – душевною, чесною, спокійною, розважливою, талановитою і красивою людиною. Протягом 1990–1994 рр. обіймав посаду першого заступника міністра закордонних справ України. Брав активну участь у створенні інфраструктури дипломатичної служби України за кордоном. З 1995 по 1999 рр. працював Послом України в Австрії, одночасно – Постійним представником України при міжнародних організаціях у Відні. В цьому місті знаходяться МАГАТЕ, Відділення ООН, ОБСЄ, Консультативний комітет Договору про ''відкрите небо'', Консультативний комітет Договору про скорочення Збройних Сил в Європі та ін. Вважає, що чільне місце в роботі МАГАТЕ належить чорнобильській темі. За цей час партнерські відносини встановили Львівська область і земля Штірія, Закарпаття і земля Бургенленд, Буковина і земля Карінтія, м. Київ і м. Відень, м. Запоріжжя і м. Лінц. У Відні спорудили пам'ятник Івану Франку, в Ебанзее – пам'ятник українцям, які загинули в концентраційному таборі під час Другої світової війни; встановили пам'ятні дошки на будинках, де жили і працювали Михайло Грушевський, Леся Українка, Іван Пулюй і Нечуй-Левицький, Лесь Курбас; перший ректор Чернівецького університету Томашук, а також на місці колишнього аеродрому, де в 1918 р. вперше злетів поштовий літак за маршрутом Відень–Київ–Відень. З 1999 по 2005 рр. представляв Україну в Естонській Республіці. За цей час завдяки зусиллям і М. П. Макаревича було налагоджено партнерські відносини з десятками міст, районних центрів обох держав. У 2002 р. у студентському місті Тарту відкрили дві пам'ятні мармурові дошки. Першу – на будинку, в якому Леся Українка гостювала у брата Михайла Косача; другу – на будинку, де в 1898 р. було створено перше українське студентське товариство при Тартуському університеті. Викарбували пам'ятний надпис на великому камені поблизу м. Віру на честь подружжя Ряппо, які зробили переклад українською мовою естонський епос ''Калевіпоег''. В центрі Таллінна біля морського порту посаджено і тепер росте ''Шевченків дуб'' на згадку про перебування в Естонії в 1842 р. Великого Кобзаря. П. М. Маркевич нині обіймає посаду радника Договірно-правового департаменту Міністерства закордонних справ. Удостоєний багатьох урядових нагород. Від Президента України отримав ордени ''За заслуги'' I, II, III cтупенів, Президента Австрії – Золотий командирський хрест І ступеня, Президента Естонії – ''Орден Мар'ямаа'' I ступеня. Дружина Ганна Олексіївна – журналіст, автор двох збірок поезій та книжок для дітей. Старша донька Мирослава – головний редактор журналу ''Vіvа. Біографія'', автор книжок для дітей. Молодша донька Ганна – спеціаліст між-народного права, автор каталогу власних живописних творів і поезій. Має двоє онуків – Олексія та Віру. Життєве кредо: ''Роби людям добро, воно сторицею повернеться до тебе!''. |
Логос Україна ЛЮШНЕНКО Микола Олександрович Зміст МАКАРЕНКО Людмила Анатоліївна