Майже півстоліття присвятив Анатолій Максимович дипломатії. Він один з найдосвідченіших українських дипломатів, який стояв біля витоків створення дипломатичного корпусу України. Народився 2 червня 1938 р. в с. Ставище Київської області. Самостійне трудове життя почав гірничим майстром шахти «Максимівка-Полога» тресту «Кадіїввугілля» у 1959 р. після закінчення Київського гірничого технікуму. У 1962 р. вступає до Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, який закінчив за фахом «перекладач-референт». У 1976—1978 рр. — слухач Міжнародної дипломатичної академії в Парижі. На дипломатичній роботі з 1967 р. — аташе, другий секретар відділу міжнародних організацій МЗС УРСР; працює у секретаріаті ЮНЕСКО (1973—1979), радником відділу міжнародних організацій МЗС УРСР (1979), відповідальним секретарем Комісії УРСР у справах ЮНЕСКО (1979—1983), постійним представником УРСР при ЮНЕСКО (1983—1987), першим заступником міністра закордонних справ України (1989—1990). У 1990 р. Анатолія Максимовича призначають на посаду міністра закордонних справ України. На період міністерської діяльності припали найцікавіші, але й найскладніші часи. Після набуття Україною незалежності виникла необхідність у найкоротший термін налагодити міжнародні зв’язки, створити інфраструктуру, покликану забезпечувати зовнішні інтереси держави. Задачу створення зовнішньополітичного відомства молодої держави, формування основи її зовнішньої політики за короткий час було вирішено завдяки серйозній і напруженій праці, енергійності, нестандартним підходам до вирішення існуючих проблем українськими дипломатами і особисто А.М. Зленком. У 1994—2000 рр. він постійний представник України при ООН, Надзвичайний і Повноважний Посол України у Французькій та Португальській Республіках, постійний представник України при ЮНЕСКО. З жовтня 2000 р. по 2003 р. А.М. Зленка призначають міністром закордонних справ України вдруге. Нові економічні обставини зажадали і нової дипломатії. Українська дипломатія на чолі з Анатолієм Максимовичем вийшла на новий рівень міжнародних відносин. З жовтня 2003 р. — радник Президента України зі спеціальних міжнародних питань. У 2004—2005 рр. — представник України в Комісії ООН з прав людини. З 13 жовтня 2006 р. призначений радником Прем’єр-міністра України В.Ф. Януковича зі спеціальних міжнародних питань. З вересня 2010 р. віце-президент Київського славістичного університету, директор Інституту славістики та міжнародних відносин КСУ. Професор Лісабонського університету «Модерн», почесний доктор Дипломатичної академії України. Автор 100 праць на міжнародну тематику. Анатолій Максимович високоосвічена людина. Володіє англійською, іспанською, португальською, французькою мовами. Веде активну громадську роботу як заступник голови цивільно-політичного об’єднання «Український форум» (2006), член ради Громадянського руху «Нова Україна» (2009). За значний особистий внесок у становлення незалежності України, утвердження її суверенітету та міжнародного авторитету, заслуги у державотворчій, соціально-економічній, науково-технічній, культурно-освітній діяльності, сумлінне і бездоганне служіння Українському народу має державні нагороди і відзнаки. Нагороджений орденами іноземних держав, зокрема орденом Почесного легіону (Франція), великий хрест ордена «Заслуг» (Португалія), орден Честі (Грузія). Має дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посла. У вільний час приділяє увагу захопленням: живопису, тенісу, фотографії.