Життєвий шлях Володимира Мархусовича Сойфера – яскраве свідчення того, що прославити Батьківщину і рідний виш можна незалежно від кордонів. Народився 9 липня 1931 р. у м. Миколаїв. У 1949 р. вступив до Дніпропетровського металургійного інституту, здобув спеціальність – металургія чорних металів. Всі студентські роки обирався членом комітету комсомолу інституту. Зі щирістю згадує викладача технології ливарного виробництва, декана металургійного факультету, професора В. С. Гудиновича, учасника Сталінградської битви, поета, автора афоризмів з серії «Ливарники жартують». Володимиру Сойферу пощастило контактувати з вченими-металургами М. М. Чуйком, С. І. Хитриком, К. П. Буніним, С. Т. Ростовцевим, Ю. М. Тараном. Пізніше співпрацював з вченими М. І. Гасиком, О. В. Ра­биновичем, Ю. А. Нефедовим. В Національній металургійній академії України Володимир Мархусович захистив кандидатську і докторську дисертації. Трудову діяльність розпочав майстром ливарного цеху, згодом – старшим інженером відділу головного металурга Брянського машинобудівного заводу у м. Бежиця. Потім працював на посаді молодшого наукового співробітника в Українському науково-дослідному інституті металів у м. Харків. Надалі старший майстер сталеливарного цеху, начальник технічного бюро та ливарної лабораторії і зрештою головний металург Харківського заводу «Електротяжмаш». Обіймав посади начальника відділу, головного металурга Всесоюзного науково-дослідного інституту електромашинобудування у м. Володимир (Росія). Ті ж посади займав у спеціальному конструкторському технологічному бюро Московського заводу ім. Володимира Ілліча. Невдовзі – головний технолог, заступник начальника науково-інженерного центру заводу. Потім – начальник відділу, головний металург, керівник органу з сертифікації продукції ВНДІ «Стандартелектро». Нині керівник органу з сертифікації продукції ТОВ «Центр сертифікації продукції «Стандарт-Сертлит» (м. Москва). Авторству Володимира Сойфера належать 232 друковані роботи, в тому числі 4 монографії та 2 брошури. Найбільшим досягненням вважає монографію «Виплавка сталі у кислих електропечах» – одна з небагатьох монографій у світі на цю тему. Володимир Мархусович розробив принципово нову технологію на основі високої розкислювальної здатності кремнію при знижених температурах сталеплавильного процесу. Розробив і впровадив монолітне футерування стін дугових сталеплавильних печей взамін цегляних. Стійкість футеровки при цьому збільшилася з 30–40 до 800–40 000 плавок. Дослідив магнітні властивості вуглецевих сталей, які відіграють істотну роль в забезпеченні надійності роботи електричних машин. Володимир Сойфер керує роботами з сертифікації металургійного і ливарного устаткування, зок­рема, виробленого підприємствами Danieli (Італія), Siemens VAI (Австрія), Siemens VAI (Німеччина), Сиб­литмаш (Росія), Амурлітмаш (Росія), Уралмашзавод (Росія), Волковиський машинобудівний завод (Білорусь). Опублікував статті з історії створення литих скульптур, зокрема, літературних героїв Миколи Гоголя у м. Миргород. Володимр Сойфер – член редколегії міжнародного журналу «Электрометаллургия». Плідну працю Володимира Сойфера гідно оцінено: має медаль «Ветеран праці», медаль на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, медаль на честь 850-річчя Москви, медалі ВДНГ, грамота Федерального агентства з промисловості Росії у зв’язку з 75-річчям від дня народження. Одружений. Дружина, Фатіма Кантемирівна Баскаєва, теж металург, закінчила Північно-Кавказький гірничо-металургійний інститут у Владикавказі, вчилася у випускника ДМетІ Арона Давидсона. Захоплюється театром. Грав у спектаклях студентського драматичного театру, драмтеатру Палацу культури Брянського машинобудівного заводу, драматичного колективу Харківського Будинку вчених. Протягом десяти років у вільний від роботи час був актором Московського професійного дитячого театру «Бембі». Хобі – футбол.