Народився 17 червня 1959 р. у м. Чернігів. У 1980 р. закінчив Чернігівський державний педагогічний інститут імені Т. Г. Шевченка за спеціальністю «Історія». Працював учителем історії Кархівської восьмирічної школи на Чернігівщині. З 1982 по 1990 рр. — на комсомольській роботі. У 1990 р. вступив до аспірантури Київського інституту політології і соціального управління. У 1993 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Молодіжний рух в новітній історії України (друга половина 80-х — початок 90-х рр.)», у 2011 р. — докторську дисертацію «Громадські об’єднання у системі національної безпеки України».
Після проголошення незалежності України Олександр Корнієвський працював спеціалістом І категорії, провідним спеціалістом Міністерства України у справах молоді і спорту; старшим науковим співробітником, завідувачем лабораторії з проблем молодіжного руху, завідувачем лабораторії політичного аналізу та прогнозування Українського НДІ проблем молоді (з жовтня 1997 р. — Український інститут соціальних досліджень). Згодом обіймав посади головного консультанта аналітичної служби Апарату РНБО України, головного консультанта відділу аналізу внутрішніх процесів у Російській Федерації, державного експерта відділу глобальної безпеки та європейської інтеграції Національного інституту проблем міжнародної безпеки.
З 2010 р. О. А. Корнієвський працює в Національному інституті стратегічних досліджень (НІСД), досліджує проблематику громадянського суспільства. Із квітня 2016 р. — головний науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень. За сумісництвом у 1996–2016 рр. працював у Київському національному університеті культури і мистецтв. Читав курси лекцій, розробив навчальні типові та робочі програми, навчально-методичні комплекси дисциплін «Політологія» та «Історія української культури». З вересня 2018 р. — професор кафедри політичних наук і права Київського національного університету будівництва і архітектури (за сумісництвом).
Коло наукових інтересів професора О. А. Корні­євського: теорія і практика забезпечення національної безпеки на рівні недержавної системи за участі громадських об’єднань, актуальні проблеми становлення та інституціоналізації громадянського суспільства в Україні, сучасні форми та практики громадської самоорганізації, вплив на цей процес новітніх інформаційно-комунікаційних технологій. Він є автором і співавтором понад 190 наукових публікацій, монографії «Громадські об’єднання у системі національної безпеки держави», співавтором двох випусків довідника «Абетка української політики», автором статей «Національна безпека» і «Політична безпека» у «Політичній енциклопедії» (2011).
У доробку О. А. Корнієвського навчальний посібник «Становлення і розвиток державності та громадянського суспільства в Україні» (2015), розділи про громадянське суспільство у колективній монографії «Концептуальні засади управління суспільним розвитком» (2013) та навчальних посібниках «Пріоритетні напрями підвищення ефективності політики національної безпеки» (2013), «Громадянське суспільство в Україні: становлення та розвиток» (2015), «Глобалізація та управління суспільними процесами» (2016), «Основи громадянського суспільства та політичних знань» (2023).
Був членом редколегії та науковим редактором видань енциклопедичного характеру «Україна — ­Європа: хронологія розвитку» (2008–2011), «Україна і Світ» (2009–2011).
За сумлінну високопрофесійну працю нагороджений почесною відзнакою ІІІ ступеня Апарату Ради національної безпеки і оборони України, почесною грамотою Президії НАН України.