Олексію Анатолійовичу Джусову кілька разів довелося змінювати рід діяльності, оскільки становлення як фахівця співпало з розпадом СРСР і створенням молодої держави – України. Та якою б справою не займався, завжди з великим задоволенням підкреслює, що він – випускник Дніпропетровського металургійного інституту. Народився 17 лютого 1963 р. у Дніпропетровську. Після школи ніяких сумнівів, який виш обрати, не виникло, оскільки батько і мати були металургами. Нав­чався в інституті за спеціальністю «Металургія сталі» легко, із задоволенням, отримував ленінську стипендію. Комсорг групи МС-80. Тричі працював у складі студентських будівельних загонів. Трудовий шлях розпочав на заводі ім. Г. І. Петровського. Закінчив аспірантуру, працював у науково-­дослідному секторі інституту під керівництвом професора В. Б. Охотського. У 1987 р. одружився на однокласниці Юлі Єремєєвій – першому та єдиному коханні, у 1988 р. – народилася донька Ольга. Розпад СРСР в 1991 р. радикально змінив життя. Навесні 1992 р. Олексій Анатолійович пішов у бізнес, який започаткував разом з колегами на основі досліджень, що вони проводили на кафедрі металургії сталі. Однак з 1996 р. успішний, здавалося б, бізнес, потроху почав згасати.

У 2000 р. Олексій Анатолійович за порадою приятеля вступив до Дніпропетровського університету економіки і права. У 2002 р. отримав диплом економіста за спеціальністю «Міжнародна економіка». Продовжив дослідження в галузі фінансових ринків, захистив кандидатську ди­сертацію (2005). У Дніпропетровському національному університеті ім. Олеся Гончара працював доцентом кафедри міжнародного менеджменту, з 2006 р. очолив кафедру. Докторську дисертацію успішно захистив в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка (2014). Нині Олексій Джусов – професор кафедри менеджменту та туристичного бізнесу факультету міжнародної економіки Дніпропетровського національного університету. Автор і співавтор понад 100 наукових статей, 8?монографій, 6 підручників та навчальних посібників. Останні 7 років координатор договорів про спів­працю з Німецьким та Французьким університетами, зав­дяки його сприянню понад 120 студентів ДНУ пройшли або проходять навчання за кордоном. Життєве кредо Олексія Анатолійовича: «Делай, что должно, и пусть будет, что будет». В особистому житті вважає себе щасливою людиною. Дружина Юлія Ольгертівна, дочка Ольга, син Павло, внучка Олександра і сім’я рідної сестри Любові складають основний сенс його життя.