Життєве кредо Григорія Данька: «Допомагати людям». Принцип, що сповна підтверджує його багаторічну тренерську діяльність, адже сьогодні не один титулований український спортсмен завдячує своїми перемогами наставнику. Народився Григорій Володимирович 25 жов­т­ня 1956 р. у м. Бахмач Чернігівської області. Дитинство пройшло у козацькій столиці — м. Батурин. Прагнення вміти правильно себе захистити, постійно підтримували спортивну форму спонукали майбутнього спортсмена до навчання у Київській республіканській спортивній школі-інтернаті спортивного профілю. З часом захоплення стало покликанням і упродовж 1984–1988 рр. Г. В. Данько був студентом Київського державного інституту фізичної культури. Ці роки відзначені високими досягненнями: чемпіон СРСР, призер Чемпіонату світу, переможець Кубка світу з вільної боротьби. Трудовий шлях як тренер розпочав у 1975 р. у Київській міській організації «Динамо». У 1988 р. результатом наукової роботи став захист кандидатської дисертації з фізичного виховання та спорту. У 1998–2001 рр. працював тренером Школи вищої спортивної майстерності, після чого продовжив роботу на посаді заступника міністра спорту України. З 2003 р. займається педагогічною діяльністю у Національному університеті фізичного виховання і спорту України як заві­дувач кафедри спортивних єдиноборств та силових видів спорту. Із власного досвіду Григорій Володимирович знає, що у вільній боротьбі надзвичайну вагу має наполегливість, працелюбність та готовність до кропіткої щоденної роботи. А ще — уміння прощати. У поєднанні цих, на перший погляд, простих елементів і полягає секрет успіху спортсмена. Завдання наставника в такому разі — вказати початківцю правильний шлях, максимально розвинути його природні можливості. Наукову й педагогічну діяльність Г. В. Данько поєднав із громадською, був обраний депутатом Чернігівської обласної ради V та VI скликання. За значний особистий внесок у розвиток олімпійського руху, підготовку спортсменів між­народного класу, забезпечення високих спортивних результатів національною збірною командою України на XXIX літніх Олімпійсь­ких іграх в Пекіні нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. За значний особистий внесок у розвиток олімпійського руху, підготовку спортсменів міжнародного класу, забезпечення високих спортивних результатів національної збірної команди України на ХХХ літніх Олімпійських іграх у Лондоні нагороджений орденом «За заслуги» ІІ ступеня. Удостоєний почесного звання «Заслужений тренер України». Одружений, з дружиною Тетяною Миколаївною виховали чотирьох дітей: Сергія, Тараса, Поліну та Юлію. Тарас обрав батьківський шлях, під наставництвом Григорія Володи­мировича став при­зером Олімпійських ігор, є чемпіоном Європи з вільної боротьби.