Володимир Іванович Андрейцев – юрист, прізвище якого широко відоме серед колег-правознавців, науковців та політиків, а його дослідження дотепер не мають аналогів у вітчизняній монографічній літературі. Народився 1 червня 1947 р. у с. Велика Слобідка Хмельницької області. Після закінчення у 1979 р. Київського державного (нині національного) університету імені Тараса Шевченка залишився працювати на кафедрі трудового, колгоспного та земельного права (з 1988 р. – кафедра господарського й аграрного права). З 1992 до 1996 рр. – доцент, професор кафедри господарського права. У 1996 р. очолював кафедру трудового, земельного та екологічного права, а з 1997 до 2007 рр. – юридичний факультет КНУ імені Тараса Шевченка. Під керівництвом Володимира Івановича факультет значно підвищив рівень підготовки молодих фахівців як для практичної, так і для наукової сфер діяльності. Упродовж листопада 2007 – квітня 2009 рр. В.І. Андрейцев – президент Євразійської асоціації правових шкіл і правників. До квітня 2010 р. – заступник голови Вищої ради юстиції. З жовтня 2011 р. обіймає посаду професора кафедри господарського та цивільного права Національного гірничого університету. Є академіком Національної академії правових наук України, Академії наук вищої школи (освіти) України, Української екологічної академії наук, Міжнародної Слов’янської академії наук, Академії проблем безпеки, оборони, правопорядку (Російська Федерація). За результатами досліджень Володимир Іванович опублікував близько 600 наукових, науково-практичних, науково-освітніх і науково-методичних праць, серед яких відомі монографічні дослідження: «Земельне право і законодавство суверенної України: актуальні проблеми практичної теорії», «Наукові та науково-правничі школи: стан та проблеми правового регулювання», Law of Enviromental Safety та інші з проблем екологічного, земельного права, права екологічної безпеки, правотворчих засад державотворення, удосконалення правової системи України тощо. Суттєвим теоретичним доробком В.І. Андрейцева стали розроблені ним доктрини і концепції щодо розвитку нових наукових напрямів:

концепція правового забезпечення екологічної експертизи та формування правових засад екологічної експертології; доктрина та концепція екологічного права як системи права екологічної безпеки, забезпечення якості довкілля та права ефективного природокористування; концептуальні засади системи екологічних прав громадян та механізму їх реалізації та захисту; доктрина механізму правового забезпечення державної екологічної політики та її реалізації в сучасних умовах; концепція розвитку та кодифікації земельного законодавства у сфері юрисдикційних правовідносин; доктрина механізму правового забезпечення земельної реформи і приватизації земель в Україні, концепція систематизації земельного законодавства шляхом розробки і прийняття Кодексу України Про землю; доктрина науково-освітніх правничих шкіл; концепція Закону України про правовий статус вченого та його наукові школи та концепція кодифікації законодавства про освітньо-наукові правничі школи в сучасних умовах; доктрина про сучасний правовий статус вченого як основного суб’єкта наукової та науково- технічної діяльності; доктрина реалізації правовими інструментами земельно-територіальних аспектів суверенітету, територіальної цінності, національної безпеки України; розробка вчення в галузі сучасного земельного права і законодавства суверенної України; доктрина розвитку сучасного гірничого права і законодавства як засобу стимулювання прогресу гірничодобувної галузі; доктрина щодо формування і становлення ландшафтного правау системі екологічного законодавства і права України; доктрина програмно-правового забезпечення реалізації державної екологічної політики України в сучасних умовах; наукові засади удосконалення екологічного законодавства в сучасних умовах, трансформація правових форм його систематизації та посилення модернізації в цій галузі.

За наукового консультування професора АндрейцеваВ. І. захищено 3 докторських та 15 кандидатських дисертацій. Особисто та у складі робочих груп підготовлено та опрацьовано понад 50 законопроектів, більшість із яких стали законами і регулюють відповідні правовідносини (закони України про охорону навколишнього природного середовища, екологічну експертизу, відходи, зону надзвичайної екологічної ситуації, рослинний світ, Водний, Лісовий, Земельний кодекси тощо). Вагомим є теоретичний доробок Володимира Івановича щодо розвитку нових наукових напрямів у формі наукових доктрин і концепцій. Серед почесних нагород заслуженого юриста України В.І. Андрейцева – орден «За заслуги» двох ступенів, ордени святого рівноапостольного князя Володимира трьох ступенів, Нестора Літописця двох ступенів, орден «Святий князь Володимир» IV ступеня. Відзначений званнями почесного доктора Хмельницького університету управління та права, Донецького державного університету інформатики та штучного інтелекту, Південно-Західного університету (м. Благоєвград, Болгарія), Університету «Господарська академія» (м. Новий Сад, Сербія), Придністровського державного університету імені Тараса Шевченка (Молдова). Лауреат премії імені Ярослава Мудрого НАПрН України, Національного університету імені Ярослава Мудрого у різних номінаціях, Союзу юристів України, щорічної премії імені Святого Володимира за науково-правниче видання «Екологічне право і законодавство України: проблеми реалізації державної екологічної політики», премії «Золота фортуна» та численних інших.