|
Голота
Любов Василівна
Українська письменниця
Лауреат Національної премії ім. Т.Г.Шевченка,
Заслужений працівник культури України
Поетеса, прозаїк, публіцист, талановитий журналіст, одна з найяскравіших особистостей в українській літературі Любов Василівна Голота народилась 31 грудня 1949 року в м. Кривий Ріг на Дніпропетровщині у родині гірників. 1972 року закінчила філологічний факультет Дніпропетровського університету й одразу вирішила спробувати себе у творчій професії журналіста, яка приваблювала молоду дівчину можливістю нести людям правду, примножувати у світі добро, боротися за справедливість, впливати на формування суспільної свідомості. Любов Голота працює кореспондентом обласних газет «Прапор юності» та «Зоря», редактором на радіо. І одночасно пише вірші. Наскрізним образом її поетичних творів стає український степ, рідна земля, яку дівчина відчуває усім серцем, глибоко й болісно.
Перша збірка «Народжена в степах», сповнена ліричної пристрасті, ніжності й теплоти, виходить у 1976 році. За цю книгу Любов Голоту приймають до Національної спілки письменників України (1977).
|
Незабаром побачила світ її наступна поетична книга «Весняне рівнодення» (1979), а вже згодом вийшли «Горицвіт» (1980), «Вікна» (1983). У 1983 році поетеса переїздить до Києва, працює у видавництвах «Молодь», «Радянський письменник» і створює чудові збірки віршів «Жінки і птиці» (1985), «Дзеркала» (1988), «На чоловічий голос» (1996), «Опромінена часом» (2001). У 1995 році Любов Василівна стає головним редактором всеукраїнського культурологічного просвітницького тижневика «Слово Просвіти», який висвітлює проблеми духовності й культури, сприяє розвитку національно-демократичних тенденцій у сучасному українському суспільстві й досить популярний серед української інтелігенції. Постійні автори тижневика — відомі політичні та громадські діячі, письменники, культурологи, діячі мистецтв.
Опікуючись «Словом Просвіти», будучи постійною ведучою програм «Знакова постать», «Вечірні зустрічі», «На перетині думок» на Українському радіо, Любов Голота продовжує писати й видає дві публіцистичні книги —
«Дитя людське» (2002) і «Сотворіння» (2005). Через два роки вперше побачив світ новий роман письменниці «Епізодична пам’ять». Це роман-осмислення про покоління 70-х років, вихідців із сіл, які потрапили до міст, про епоху Брежнєва і тоталітаризм радянського суспільства. За словами самої авторки, в романі вона описала все, що колись відбувалося на її очах. За роман «Епізодична пам’ять» Л.В. Голота удостоєна Національної премії України ім. Тараса Шевченка (2008).
Л.В. Голота - член центрального правління всеукраїнського товариства «Просвіта»
ім. Т.Г. Шевченка, організатор першого в незалежній Україні жіночого культурологічного журналу «П’ята пора». Вона є автором книжок для дітей та сценаріїв багатьох столичних масових свят і дійств. Л.В. Голота - володарка премії Грузії імені Володимира Маяковського (1981), премії імені Володимира Сосюри «Любіть Україну» - за найкращі поетичні публікації (2001). В 2008 р. її обрано почесним громадянином
м. Скоп’є і відзначено першою премією за поетичну книгу в Македонії. В 2011 р. радіоп’єсу «Вісник» Л.В. Голоти відзначено першою премією IV всеукраїнського конкурсу радіоп’єс Національного радіо. Творче і життєве кредо Любові Василівни можна проілюструвати рядками з її власного твору:
«Милостивий,
Ти до мене добрий:
Полином нехай не заросте
Та дорога, за якою обрій —
Україна, дівчинка і степ!»
|
