СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ

Народилася в смт. Ружин Житомирської області в сім’ї службовців. У шкільні роки дуже любила читати, писала вірші, займалася музикою (фортепіано) та співом. Закінчивши 1985 року Ружинську середню школу із золотою медаллю, вступила на філологічний факультет Житомирського педагогічного інституту, де навчалася за спеціальністю «Російська мова і література» до 1989 року. Всі чотири роки була старостою групи. Студентські роки вважає одними з найкращих у житті, адже це був час активного всебічного розвитку. Саме в цей період викладачі отримали можливість повною мірою відкривати студентам світ Ахматової, Мандельштама, Пастернака, Замятіна, Волошина, формуючи особливу атмосферу лібералізму та свободи. Також Леся Дорош із задоволенням згадує студентське життя, адже з першого курсу вона була учасником популярного театру пантоміми «ДЗЕРКАЛА», заснованого спільно з випускником університету Віталієм Мірошніковим та викладачами і студентами – Андрієм Близнюком, Іриною Дугіною, Віктором Кірілловим, Олегом Довбишем, Іриною Смольською. Цей театр мав великий успіх серед молоді і навіть був лауреатом всесоюзних МІМ-ПАРАДІВ. 1986 року театр виступав перед ліквідаторами аварії на ЧАЕС. Театру Леся Володимирівна завдячує і родинним щастям, адже зі своїм майбутнім чоловіком Сергієм Мірошніковим, тоді курсантом військового училища, вона познайомилася після виступу. Щиру вдячність відчуває Леся Володимирівна до викладачів факультету, що розвивали здібності своїх вихованців, пробуджували у студентських душах почуття прекрасного, доброго, надихали на здійснення мрій. Особливо тепло згадує декана Станіслава Олександровича Пультера, його людяність, чуйність.

Після закінчення інституту з червоним дипломом повернулася вчителем у рідну Ружинську середню школу. Через рік вийшла заміж. Чоловік жив і працював у Москві, тому Леся Володимирівна переїхала до нього. Невдовзі народила сина Михайла, пізніше – доньку Анну-Марію. Згодом чоловік розпочав підприємницьку діяльність і Леся Володимирівна стала його помічником. У заснованій ним компанії «Торговий Дім «Міріса», що стрімко розвивалась, займалась рекламою та персоналом. 2004 року заснувала свій бізнес – торгівлю дитячими товарами. Дитячий супермаркет «Мірошка» був першим магазином такого формату в Житомирі. Роботі віддає усі сили і натхнення, адже працює для найважливіших людей на світі – наших дітей. Тому вона сама добирає асортимент товарів, спілкується з батьками й дітьми. За успішну роботу «Мірошка» двічі ставав «Народним брендом року» в Житомирі за відгуками споживачів. Своїм успіхом Леся Володимирівна щаслива поділитися із рідним університетом: минулого року на запрошення директора Інституту філології Віктора Михайловича Мойсієнка стала фундатором стипендії для студентів інституту і тепер двічі на рік вручає іменну стипендію найкращому студентові за результатами сесії. Оскільки життєве кредо Лесі Дорош – гармонія, вона вдало поєднує найважливіші складники життя. Успішний підприємець, вона знаходить час і для коханого чоловіка, і для дітей: її донька закінчила 6 клас, а син – студент, навчається на факультеті економічної теорії Національного університету «Києво-Могилянська академія». Щаслива родина сповнює її життєрадісністю та оптимізмом, якими вона охоче ділиться з людьми.