|
НАУКОВА ШКОЛА БІОНІКИ ІНТЕЛЕКТУ
Заснована у 1963 р. заслуженим діячем науки та техніки України, доктором технічних наук, професором Юрієм Петровичем Шабановим-Кушнаренком. З 1984 р. продовжена та розвинена ректором ХНУРЕ, заслуженим діячем науки та техніки України, членом-кореспондентом НАН України, президентом Академії наук прикладної радіоелектроніки, доктором технічних наук, професором Бондаренком М.Ф.
У школі захистили докторські дисертації видатні вчені: Є.П. Путятін, В.І. Хаханов, В.Я. Терзіян, Н.В. Шаронова. Загальна кількість учнів наукової школи становить близько 300 кандидатів і 30 докторів наук.
Основним напрямом досліджень є створення нового покоління засобів обчислювальної техніки на основі відкриття «патентів Природи» – природних механізмів інтелектуальної діяльності людини, створення мозкоподібних ЕОМ, продуктивність яких суттєво перевищує продуктивність сучасної обчислювальної техніки.
Нововведення, відкриття: розробка алгебраїчної системи предикатів – універсального інструменту математичного опису механізмів інтелекту людини у галузі біоніки інтелекту.
Створено моделі сприйняття (зору, слуху), оцінювання, мови, понять; розроблено універсальний вирішувач у вигляді реляційної мережі, який ефективно моделює діяльність нервової мережі мозку людини. Ведеться цілеспрямована робота зі створення мозкоподібних структур для широкого застосування.
ННАУКОВА ШКОЛА З ПРИКЛАДНОЇ>
ЕЛЕКТРОДИНАМІКИ
(АНТЕН ТА ПОШИРЕННЯ РАДІОХВИЛЬ) РАДІОХВИЛЬОВА ТА ІНФРАЧЕРВОНА
ДІАГНОСТИКА МАТЕРІАЛІВ,
СЕРЕДОВИЩ та ОБ’ЄКТІВ
Заснована у 1970 р. доктором фізико-математичних наук, професором, академіком Міжнародної академії прикладної радіоелектроніки, заслуженим діячем науки і техніки України Юрієм Омеляновичем Гордієнком.
Відомі представники наукової школи: доктори наук М.І. Сліпченко, В.В. Старостенко, В.Л. Костенко, В.П. Оксаніч, О.Ю. Панченко та інші.
Основним науковим напрямком діяльності є створення новітніх методів та технічних засобів широкоформатної фізико-технічної діагностики функціональних матеріалів електроніки, технологічних середовищ у різних виробництвах, включаючи агропромисловість та біотехнології. Домінуючі наукові концепції базуються на теоретичному та експериментальному вивченні особливостей взаємодії електромагнітних коливань та хвиль НВЧ та ІЧ діапазонів з об’єктами дослідження чи технічного контролю.
Актуальність проведених наукових досліджень пов’язана із створенням нових високоефективних безелектродних методів та приладів неруйнівного багатопараметрового контролю напівпровідникових матеріалів та плівкових структур для розробки і виробництва напівпровідникових приладів та інтегральних схем різного призначення. За результатами відповідних досліджень створені також новітні датчики різних фізичних величин, таких як вміст вологи в об’єкті та середовищі, ступінь спонтанної чи стимульованої кристалізації матеріалів, безконтактної товщинометрії різних плівок тощо.
Із нововведень, що розроблені в рамках діяльності школи, слід відзначити обґрунтування та впровадження в практику НВЧ діагностики апертурних резонаторних вимірювальних перетворювачів, на основі яких побудовано широкий спектр датчиків і приладів неруйнівного контролю матеріалів.
Найбільш цікавим для сучасності є розробка теорії та техніки скануючої мікрохвильової мікроскопії на базі резонаторних зондів з коаксіальною мікроапертурою.
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ОБРОБКА
ІНФОРМАЦІЇ: ТЕОРІЯ,
АЛГОРИТМИ, РЕАЛІЗАЦІЯ
Заснована наукова школа у 1975 р. доктором технічних наук О.Г. Руденком.
Науковцями вперше розроблено теорію та методи проектування спеціалізованих цифрових обчислювачів для швидкої обробки великих інформаційних масивів на основі нейромережного підходу, сплайн-апроксимації та функціональної регенерації, які надали можливість створити обчислювальні структури нового покоління. Розроблено методи синтезу цифрових обчислювальних засобів нового покоління, що дозволяють виконувати перетворення широкого спектра з високою продуктивністю, максимальною швидкістю обробки великих потоків вхідної інформації в робототехніці, в системах візуальних обстановок тренажерів пілотованих авіа- та космічних апаратів, Центрі підготовки космонавтів ім. Ю.О. Гагаріна, НПО «Енергія», КБ ім. Антонова, в системах оперативної обробки космічних знімків і відеоінформації екологічно небезпечних ситуацій, в IT-індустрії.
У розробках наукової школи вирішено важливу народногосподарську проблему створення цифрових технічних засобів для проблемної орієнтації систем і комплексів обробки інформації в реальному часі. Створено сукупність теорій, математичних моделей і методів, які забезпечують світовий рівень проектування високоефективних проблемно-орієнтованих обчислювальних засобів для обробки великих інформаційних масивів у реальному часі із використанням оригінальних науково-технічних рішень та сучасних інформаційних технологій, що підвищує міжнародний авторитет України, як високотехнологічної держави.
СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ, ПРИЙНЯТТЯ
РІШЕНЬ ТА МАТЕМАТИЧНЕ
МОДЕЛЮВАННЯ УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМИ
СИСТЕМАМИ
Заснована у 1967 р. на кафедрі теоретичної кібернетики (зараз системотехніки) докторами технічних наук І.В. Кузьміним та Е.Г. Петровим.
Відомі представники наукової школи: доктори технічних наук В.Ф. Чабаненко, О.П. Алексєєв, Н.І. Самойленко, Л.І. Нефедов, В.М. Самсонкін та інші.
Наукова школа плідно поєднує фундаментальні та прикладні напрямки досліджень: створення та дослідження математичних моделей розвитку міських та регіональних систем; управління поведінкою групи людей; методів планування та прийняття управляючих рішень в умовах багатокритеріальності та невизначеності вихідних даних; розробка комплексних систем регіонального управління; створення розподілених інформаційних систем на основі мереж ЕОМ, систем підтримки прийняття рішень; створення відповідних програмних та апаратних засобів.
МЕТОДОЛОГІЇ, МЕТОДИ ТА
ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ
РОЗРОБКИ ІНТЕГРОВАНИХ ТА
WEB-БАЗОВАНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ
Наукову школу засновано у 1973 р. заслуженим діячем науки і техніки України, доктором технічних наук, професором В.В. Свиридовим (1937—1994) за напрямком «Автоматизований контроль та управління складними системами». Наукові дослідження розвинені доктором технічних наук, професором В.М. Левикіним за напрямком вирішення проблеми створення формалізованих засобів системного аналізу, що дозволяють на категорно-функторному рівні описувати процес проектування складних інформаційних систем, а також їх структури та стани. Зараз науковою школою вирішуються фундаментальні та прикладні проблеми в галузі теоретичних та методологічних основ створення складних комп’ютеризованих інтегрованих комплексів, опису складних систем та інтеграції їх елементів, створення автоматизованих інструментальних засобів підтримки управлінських рішень, адаптивних інтегрованих систем управління підприємством, принципів проектування інформаційно-управляючих систем.
У школі починали свою діяльність видатні вчені, доктори наук В.Г. Ходаков, Б.І. Мороз, В.П. Авраменко, С.Ф. Чалий та інші.
ХАРКІВСЬКА НАУКОВА ШКОЛА
МЕТЕОРНОЇ РАДІОЛОКАЦІЇ
Заснована у 1950-х рр. на базі кафедри «Основи радіотехніки» (ОРТ) та Проблемної науково-дослідної лабораторії радіотехніки (ПНДЛ РТ) Харківського політехнічного інституту (ХПІ) доктором технічних наук Б.Л. Кащеєвим та член-кореспондентом АН СРСР В.В. Фединським. З 1971 р. школа пов’язана з Харківським національним університетом радіоелектроніки.
Кащеєв Борис Леонідович (1920—2004) – український дослідник метеорів радіометодом, заслужений діяч науки України (1980), засновник «Центру з дослідження метеорів у Харкові, організатор та безпосередній учасник впровадження радіолокаційного методу радіолокаційних досліджень в Україні, член Європейського та Євроазійського астрономічних товариств, почесний член Української астрономічної асоціації, почесний академік Академії наук прикладної радіоелектроніки України, Росії та Білорусії. Мала планета № 6811 названа його іменем.
Відомі представники наукової школи доктори технічних наук Ю.І. Волощук, Ю.О. Коваль, М.Ф. Лагутін; доктори фізико-математичних наук В.Н. Лебединець, А.Д. Орлянський, І.А. Лисенко, В.Н. Корпусов.
Науковцями школи вперше розроблені системи радіолокаційних реєстрацій метеорів в Україні. З 1957 р. колективом розроблено декілька поколінь метеорних радіолокаційних станцій, теорії про метеорне явище та методи обробки даних спостережень та підходи до інтерпретації результатів. За майже 50 років значно розвинуті прикладні аспекти метеорної радіолокації, використання її результатів у геофізиці та астрономії, зв’язку, синхронізації шкал часу і частоти.
Слід особливо відзначити досягнення астрономічного напрямку. Під керівництвом проф. Ю.І. Волощука створено найчисельніший у світі каталог орбіт метеорних тіл (близько 250 тисяч одиниць) та каталог 5160 метеорних потоків, які можуть бути застосовані у пошуку небезпечних для Землі астероїдів. За астрономічні здобутки школи малим планетам № 13009 та № 10681 присвоєно імена «Волощук» та «ХТУРЕ».
АДАПТИВНА ПРОСТОРОВО-ЧАСОВА
ОБРОБКА РАДІОЛОКАЦІЙНИХ СИГНАЛІВ
Наукову школу засновано заслуженим діячем науки і техніки України, двічі лауреатом Державної премії СРСР, доктором технічних наук професором Я.Д. Ширманом (1919—2010) у 1956 році на базі Артилерійської радіотехнічної академії ППО ім. маршала Радянського Союзу Л.О. Говорова.
Ним особисто та разом із співробітниками та учнями розроблена теорія й техніка адаптивної просторово-часової обробки сигналів на фоні завад різного фізичного походження; розроблені надрозподільчі методи спектрального аналізу випадкових процесів, створені зразки адаптивних систем захисту від завад, які і дотепер застосовуються в РЛС різного класу та призначення. Практично усі вітчизняні РЛС створені на основі досягнень цієї наукової школи. У школі починали свою діяльність видатні вчені, доктори наук професори С.І. Красногоров, В.М. Манжос, Д.О. Цурський, В.Б. Алмазов, Ю.М. Сєдишев, В.В. Литвинов, В.В. Федінін та багато інших фахівців, відомих далеко за межами України. Загалом у науковій школі захищено 25 докторських та понад 60 кандидатських дисертацій.
Наукова школа розвивається під керівництвом доктора технічних наук, професора Д.І. Леховицького. Відмінною рисою досліджень є максимальне використання нових можливостей сучасної та перспективної цифрової елементної бази для створення універсальних адаптивних систем, придатних для вирішення різноманітних задач просторово-часової обробки сигналів на фоні завад різного фізичного походження в радіолокаційних системах різного призначення. Розробки пройшли поглиблену теоретико-експериментальну перевірку, підтвердили свої переваги над відомими, втілені в зразки техніки і готові до подальшого впровадження в діючі та перспективні радіолокаційні, а також інші системи обробки сигналів.
|
